Лікарчук у своїй статті, опублікованій в газеті "Дзеркало тижня. Україна", навів результати Всесвітнього опитування Американського інституту громадської думки Дж. Геллапа про кількість задоволених системою освіти.

"В Україні вона становить лише 38%, тоді як у Білорусі — 52, Російській Федерації — 42, США — 70, Німеччині — 59%. Аналогічні результати показують соціологічні дослідження, проведені в Україні. Так, за підсумками дослідження Інституту Горшеніна серпня 2010 року, якість освіти, що надається сучасною українською школою, 34,4% громадян України оцінюють на "трійку", а кожен п'ятий — 20,2% — на "двійку". Іншими словами, більш як половина українських громадян вважає, що якість освіти в Україні не відповідає вимогам", — пише Лікарчук.

На його думку про плачевний стан української освіти свідчать і дані зовнішнього незалежного оцінювання, яке проходили кращі випускники загальноосвітніх шкіл України.

"Максимально можливу кількість балів — 53 за виконання тесту з математики в 2010 році одержали лише 188 абітурієнтів зі 111 тисяч. Показник середнього балу характеризується цифрою 11,9. І це при тому, що 58% завдань тесту, за результатами психометричного аналізу, можна віднести до категорії "легкі" й "оптимальні". А якщо врахувати те, що в тесті не було завдань, в яких потрібно було показати уміння їх виконувати, а не тільки визначити кінцевий підсумок, то ситуація ще гірша. Не набагато кращі результати з гуманітарних предметів. Максимально можливу кількість тестових балів з української мови набрали вісім абітурієнтів з 252 тисяч тих, хто здавав тест; з історії України — одна із 139 тисяч", — наводить статистику експерт.

На його думку, український педагог поставлений в умови, коли він не може ефективно виконувати місію вчителя, оскільки рівень заробітної плати у навчальних закладах не відповідає потребам нормального життя.

"Заробітна плата, яку одержують викладачі вищої школи, змушує їх або шукати іншу роботу, або ж додаткові заробітки, часто нехтуючи при цьому елементарними вимогами педагогічної етики й академічного середовища", — пише Лікарчук.

Разом з тим, на його думку, бюджетне фінансування освітніх витрат в Україні далеко не найгірше.

"В Україні в 2000-2007 роках вони становили 5,3% внутрішнього валового продукту, тоді як у Німеччині — 4,4%, Японії — 3,4%, Іспанії — 4,4%, Італії — 4,3%, США — 5,5%, Франції і Великій Британії — 5,6%. Тобто державне фінансування освітньої діяльності в Україні — на рівні найбільш розвинених країн світу, а то й перевищує його. Але біда в тому, що цих грошей ледве вистачає на мізерну заробітну плату й комунальні витрати", — наводить у статті Лікарчук.

Він переконаний, що колапс освітньої системи в Україні обумовлений, "архаїчною системою управління освітньою галуззю, відсутністю ефективного фінансового менеджменту в освіті і катастрофічним відставанням освітнього життя від суспільних потреб".