Усе почалося з 6 березня. Тоді сім'я святкувала 1 рік і 7 місяців Аліси, дотримуючись своєї традиції.
Читайте також Доньку лякає навіть звук швидкої: українка розповіла, як на її дитину вплинула війна
Життя у метро протягом місяця
Ми пили чай і їли тортик, коли по нашому дому стався авіаційний удар. А потім ще один, і ще один. Разом їх було три поспіль. Коли я подивилася на годинник, було 18:25,
– розповіла мама Зіна.
Тоді втікати на вулицю вже було пізно, бо діяла комендантська година. Тому сім'я перемістилася у ванну, аби переночувати. Було дуже холодно, люди грілися один до одного, а дім здригався від потужних вибухів.
Жінка старалася закривати маленькій донечці вуха, аби вона не чула вибухів.
Вранці наступного дня сім'я спустилася у метро й почала облаштовувати свій новий побут. Зіна запровадила там щоденні курси англійської мови для дітей та дорослих.
Дім сім'ї у Харкові зруйнували росіяни / фейсбук ЛОДКЛ "Охматдит"
Втікати з Харкова заставило здоров'я дочки
Жінка вдячна волонтерам і всім, хто переховувався у підземці з нею. "Ми стали однією сім'ю", – зазначила вона. Пані Зіна додала, що нікуди не втікала б, якби не здоров'я донечки.
Її організм без сонця, без нормальної їжі, звичного життя, маючи певні проблеми, почав здавати. В один день вона просто перестала ставати на ноги,
– розповіла мати дитини.
Тоді за 15 хвилин прийняли рішення їхати. Зараз вони перебувають у Львові, у дитячій лікарні "Охматдит". Там маленьку Алісу помалу ставлять на ноги.
Зіна вдячна за те, що її сім'я жива. Вона переконана, що Харків вистоїть. А доньці бажає майбутнього без вибухів. Адже знає, що ракета можна двічі влучити в одне й теж місце.
Пані Зіна з дочкою перебралися до Львова / фейсбук ЛОДКЛ "Охматдит"
Зверніть увагу – "Діти боялися говорити українською": щемливі історії евакуації з гарячих точок – дивіться відео