Якщо є шанс - борись, немає шансу, завжди є вибір який він змушений був зробити.... Часто ж буває таке, що ти просто приречений на успіх визнання та повагу, і здавалось іншого шляху немає.
Такою видавалась і історія Маріо Анчіча.
Містичні речі вказували на світле майбутнє Анчіча
Народився Анчіч у хорватському містечку Спліт і проживав на вулиці Фріуле, яка заслуговує на те, щоб потрапити у книгу рекордів Гіннеса. Справа в тому, що ця вуличка подарувала світові видатних тенісистів, таких як Нікі Піліч, Желько Франуловіч, Марко Остойя, Горан Іванішевіч ну і самого Маріо Анчіч. Тож не дивно, що вже в 10 років Маріо, за сприяння наполегливого батька познайомився з Іванішевічем. Той і почав давати перші уроки справжнього тенісу малому.
Далі Маріо потрапляє в надпрестижну академію Ніка Болітьєрі. Спеціаліст одразу розгледів талант у юного балканця. Вистрелити Анчічу судилось на улюбленому трав'яному покритті у Вімблдоні. У 2002-му будучи 18-річним кваліфаєром Маріо здолав Роджера Федерера. Саме ця поразка на довгі роки увійшла в історію, як остання для швейцарця, після якої він протягом п’яти сезонів поспіль тріумфував на королівських змаганнях.
Здавалось далі має бути гучний прорив
Усі враз заговорили про Маріо, як про нового лідера у АТР турі. Втім сходження до вершин затягнулось. Наступного прорив відбувся у 2004 році. І знову Вімблдон. Саме з цього турніру уся Хорватія вирішила, що неймовірному Іванішевічу прийшла достойна зміна. Приблизно в 17:35 за Лондонським часом Горан провів свій останній матч, де поступився, а вже за кілька хвилин на іншому корті Анчіч вийшов до третього кола. На тому Вімблдоні Маріо дійшов до півфіналу. Уся Хорватія шаленіла.
Наступного року Маріо здобуває дебютний титул АТР в Хертогенбоші і разом з Іваном Любічічем виборює бронзові нагороди олімпіади в Афінах. У 2006-му Маріо захищає голландський титул і перемагає у Санкт-Петербурзі. Чудовий сезон дозволяє йому вперше у кар'єрі пробитись до 10 найсильніших тенісистів світу. Але у цьому статусі йому так і не довелось провести жодного поєдинку.
З 2006 по 2007 рік Маріо мучили постійні травми. Спина, перелом ноги, пошкодження плеча. перед турніром в Індіан Велсі Анчіч вийшов на півгодинну прогулянку і вернувшись додому проспав чотири години. Хорват зрозумів, що з ним щось відбувається. Діагноз лікарів був неочікуваним - мононуклеоз вірусне гостре захворювання. Маріо попередили, що фізичні навантаження можуть спричинити розрив селезінки, або ж проблеми із серцем.
Повернутись на колишній рівень Маріо так і не зумів
Втім, протягом проблем із здоров’ям він встиг вивчитись у Гарварді і захистив дипломну роботу на тему "ATP вчора, сьогодні і завтра".
У лютому 2011 року Маріо прийняв важке рішення: немає шансу, є вибір. І Анчіч вирішив у віці всього лиш 26 років хорват заявив:
Я не можу так більше. Я змушений піти, бо так вирішила природа, мій час настав. Організм більше не може витримувати навантажень, яких вимагає професійний спорт.