Міжнародний день театру започаткували півстоліття тому, він прийшовся до душі не лише акторам та режисерам, а й навіть техперсоналу, білетерам та гардеробникам. Без сцени та закулісся свого життя ніхто з них не уявляє.
“Це взагалі інший світ, інше життя. Це як циркові артисти, які приходять в цирк щоб відчути знову запах тирси та сцени”, - каже Наталя, яка працює у гримерному цеху.
“Така вже звичка від якої не відвикнеш. 60 років туту, і це вже більший дім, аніж там де дім. Це як хвороба. З театру - нікуди”, - каже режисер, у минулому - балерина Анна Потапова.
Театральний магнетизм кожен пояснює по-своєму. Кажуть, тут присутня містика. У столичному театрі ляльок, який лише 5 років, як переїхав у нове приміщення, часом невідомо куди зникає реквізит, чи пересуваються декорації.
“Мені здається, коли актори залишають ляльок у театрі після репетиції - вони продовжують якесь своє казкове життя, між собою спілкуються, бо у кожну ляльку художники вкладають душу”, - каже головний режисер театру ляльок Юрій Сікало.
“Іноді буває так, що ляльку не можеш знайти, а потім через деякий час приходиш в майстерню, тобто ніби вона на деякий час зникає”, - каже Людмила Кукоба, яка створює ляльки.
Молоді ж актори у "театральні казки" вірять менше. Втім, і серед них кожен має свій таємний талісман - хрестик, іграшку, або цвяшок зі сцени.
“Будь-яка людина перед виходом на сцену хвилюється, зосереджується, мовчить, бажано не турбувати її. Напевно це якось пов’язано з налаштуванням себе, входженням в образ”, - каже Тетяна, яка працює з акторами.
Є містика чи ні, а в одному театрали певні - запорука успіху у глядачів - вірити в те, що робиш. Хто б ти не був - освітлювач, гример чи прима-балерина.
“Ось зараз я йду змагатися з млином. Потрібно побачити його вперше, потрібно повірити в те, що це ворог і потрібно змагатися з ним. А потім втратити свідомість і захотіти пити, якщо в це сам повіриш то і всі повірять”, - каже актор балету Сергій Литвиненко.
“Я знаю свої обов’язки, якщо прийшов актор не в доброму гуморі, я так вже намагаюся щоб підняти настрій йому якось. До кожного потрібно знати підхід, а я допомагаю тільки посмішкою”, - каже художник-гример Віталій Доломанський.
До свята кожен з театрів готується заздалегідь - 27 березня традиційно проводять творчі вечори, театральні "капусники". У Києві глядачів потішать окрім іншого драмою "Ромео та Джульєтта", музичними казками - "Синій птах" та "Попелюшка", та чи не наймістичнішою історією, до якої з трепетом ставиться кожен театрал - балетом-фантасмагорією "Майстер та Маргарита".