Адже тут, як і 100 років назад, пошту доставляють на човні. Щодня човен з кореспонденцією рухається вздовж озера, обабіч якого розкинулися близько 60-ти будинків. Жваві хлопчаки на ходу зістрибують на причал, і за лічені секунди кладуть листи до скриньок. Часу гаяти не можна, адже човен рухається без зупинок.

“Я не думаю ні про що, лише як доставити листа до скриньки і чимдуж повертаюся на човен. Робота вимагає маневреності. Заздалегідь розплановуєш свої рухи: куди поставити ногу, від чого ухилитися. Це психологічний бар’єр, який треба здолати. Найбільше боюся заскочити на човен і підсковзнутися. Крім того, що намочишся, можна ще зазнати травми”, - каже листоноша Олівер Прінгл.

Робота не з легких, особливо якщо за тобою спостерігають більше сотні туристів. Адміністрація озера Женева отримує символічну плату від поштової служби США за доставку кореспонденції. Основний прибуток надходить від відпочивальників, які охоче спостерігають за дійством.

“Відпочивальники із захоплення спостерігають за роботою листонош. Поштовикам також приємно працювати перед публікою. Це одночасно і шоу, і необхідна служба для мешканців біля озера”, - вважає менеджер круїзної служби Гарольд Фрістад.

“Я чую вигуки пасажирів човна, то ж знаю, що час повертатися, оскільки човен рухається доволі швидко. Деколи можна спіткнутися, що викликає зітхання у глядачів на човні. То ж емоції завжди присутні”, - додав листоноша Олівер Прінгл.

Іноді власники будинків ускладнюють роботу листонош - зав’язують скриньки, встановлюють різні перешкоди. Це ще більше додає азарту та гри для туристів, які так і мріють побачити як хтось із листонош підмочить репутацію.