"У Румунії лідера правлячої партії, засудженого за корупцію, відправили до в'язниці. В Австрії прем'єр-міністр був повалений після вотуму недовіри. У Німеччині "зелені" вигнали соціал-демократичну партію з другого місця на п'єдесталі пошани. У Франції партія Жака Ширака і Ніколя Саркозі залучає всього-на-всього 8% виборців. У Великобританії, двопартійному королівстві, де, судячи з усього, ще тримається на ногах тільки одна королева, дві правлячі партії не набрали більше чверті голосів. В Італії крайня права партія обійшла всі інші. У Греції прем'єр-міністру довелося призначити дострокові вибори", – перераховує події автор статті – оглядач Le Monde Сільвія Кауфман.
Читайте також: Послаблючи Європу, Росія обманює себе і грає в китайську гру, – Les Echos
"Все це – і багато іншого – відбулося буквально за тиждень. На Європу була скинута політична осколкова бомба: дев'яті вибори до Європарламенту все змітають на своєму шляху", – йдеться у публікації.
Повсюди під дією багаторазового зіткнення здригаються політичні важковаговики. Одні падають, інші виникають, деяким вдається піднестися з новою силою. Рідко європейці демонстрували таку згуртованість: виборці Євросоюзу марно намагалися голосувати за національними критеріями, в урни для голосування вони кидали один і той же меседж недовіри основним традиційним партіям і нездоланного бажання оновлення,
– зауважує Кауфман.
"Європарламент більше не буде управлятися дуополією правих і лівих, представленою двома великими блоками Європейської народної партії та соціал-демократів, які втратили більшість. Центристсько-ліберальний блок, куди найбільший внесок зроблять французькі депутати, прийшов з метою порушити порядок "старого світу" поруч з групою "зелених", роздутої потужним екологічним рухом, який віднині набуває вирішальної сили: саме з цих двох полюсів подує новий вітер. Їм і доведеться розкласти по пунктах зміну системи, до чого прагнуть виборці", – пише Le Monde.
Більшість експертів дають тривожні коментарі щодо "роздробленого" парламенту. Такий термін дратує Лука Ван Мідделаара, наче йдеться про якусь ганебну хворобу. Цей голландський історик і політолог, автор чудової книги про недавні європейські кризи "Коли Європа імпровізує" (2018), нагадує про те, що Європарламент має служити "агорою", місцем, де публічно і відкрито стикаються різні складові сили демократичних дебатів Євросоюзу, і що ця функція занадто часто затьмарювалася згубним брюссельським консенсусом. "Цим парламентом, можливо, буде складно управляти, – підкреслює він, – але він краще представляє громадян".
"Настільки різношерстий ансамбль, яким є Європа із 28-ми країн, може існувати лише на основі поступок. Тому для розв'язання нових розбіжностей доведеться знаходити інші способи досягнення компромісів. Основні теми, такі як клімат, імміграція чи соціальний захист, підтверджуватимуть наявні розбіжності у думках", – йдеться у статті.
"Сьогодні всі лідери шести найбільших країн ЄС належать до різних партій: німкеня відноситься до християнських демократів, француз є "прогресистом", італієць належить до крайніх правих, іспанець – соціаліст, поляк – націоналіст, а британець тільки й думає, щоб піти. Певна річ, це ускладнює ситуацію. У Європейській раді також неминуча реорганізація. Доведеться побудувати новий світ", – підсумовує Кауфман.
Читайте також: Що загрожує Європі у разі виходу США із НАТО, – Tages Anzeiger