Прорватись частинам радянської армії, зважаючи на рельєф місцевості, було надзвичайно складно. Останнім цей бій став для солдата Івана Лобка. Досі рідні про місце його загибелі нічого не знали, тепер нарешті можуть покласти квіти на могилу солдата.
“За цими ось паперами визначили, розшукали нас, встановили за даними експертизи, повідомили. За групою крові тут вказано, і по прізвищу, ім’ям, по батькові моєї бабусі – його матері. Таким чином визначили, що цей мій дідусь і його батько”, - каже син та онучка солдата Іван Лобко та Альона Бей.
За архівними даними, тут загинуло більше півмільйона радянських солдат. Німці ж втратили менше 90-та тисяч вояків. Командування Червоної армії традиційно не жалкувало своїх бійців під час наступу. Історичні джерела свідчать, що деякі підрозділи, особливо штрафні батальйони, йшли в атаку практично голіруч.
”Кожен день практично приходило поповнення близько 5 тисяч, вдіти могли близько тисячі, а озброїти – близько 500 людей. Тобто, ось ми знаходимо солдат, в яких в руках палка з прив’язаним металевим наконечником”, - каже керівник координаційної ради пошукових загонів Володимир Смердов.
Через велику кількість загиблих у цих місцях ще чимало невідомих військових поховань. Відтак пошукові загони роботу не припиняють.