Українські суди не лише не захищають інвестиції, але й часто самі стають інструментом атаки на інвесторів чи привласнення їхнього майна. Як недобросовісні ділки обдирають іноземних інвесторів завдяки свавільним судовим рішенням – читайте далі.
Зверніть увагу Ліквідація ОАСКу: як остаточно розв'язати проблему з "вовчим" правосуддям, а не створити нову
В Україні періодично виникають гучні скандали, коли суди блокують інвестиції чи позбавляють інвесторів свого майна. Згадати хоча б приклад, коли у 2020 році суд незаконно зупинив передачу Херсонського порту в концесію. Тоді Зеленський заявив про необхідність радикальної судової реформи, щоб таких рішень більше не було.
Шоком для інвесторів була і справа відомого шведського виробника вантажівок Scania. Суд стягнув з нього 123 мільйони гривень. Компанія стверджує, що позов абсолютно надуманий, а в основі рішення суду лежить підроблений документ.
Scania вимушено вдалась до відчайдушного кроку, і розвісила по країні білборди з оцінкою стану нашого правосуддя.
Білборд шведської компанії Scania / Фото з твітера Євген Яу́генавіч
Нещодавно дізнався ще одну історію, як сумнівні ділки, завдяки не менш сумнівним рішенням суду, вирішили збагатитись коштом ProCredit Bank.
Нечисті на руку клієнти використали ProCredit Bank
Це відомий німецький банк, який вже понад 20 років інвестує в Україну, завжди має найвищі рейтинги та стабільно входить до списку найнадійніших банків. А ще тут реально виконують норми про боротьбу з відмиванням коштів та завжди реагують на всі сумнівні операції клієнтів.
Цьому банку дійсно не потрібні гроші, які погано пахнуть. Ось саме цю принциповість у чистоті фінансових операцій нечисті на руку клієнти і використали для власного збагачення за допомогою суду.
У серпні 2017 року один з клієнтів вирішив зняти з рахунку у ProCredit Bank 1,3 мільйона гривень готівкою. Банк застосував правила фінансового моніторингу та побачив, що походження цих грошей і самі операції є сумнівними.
Тому вирішив розірвати всі ділові контакти з таким клієнтом та закрити його рахунки. Це абсолютно правильно, бо лише так економіка може очиститись від брудних грошей.
Самого ж клієнта банк попросив надати рахунок, щоб перерахувати туди його гроші. Однак він не зробив цього, натомість подав позов до суду. Мовляв, банк не віддає мої гроші, вимагаю примусово стягнути. Але фішка була в іншому.
Читайте також "2 рублі Паша візьме, рубль я": як брат Вовка ділив 100 тисяч доларів хабаря в ОАСКу
Паралельно зі своїм 1,3 мільйона, він вимагав з банку пеню за начебто неналежне виконання його зобов'язань. При цьому він не надавав банку рахунок, куди можна було б зарахувати ці гроші, чим унеможлив виплату та штучно створив "заборгованість".
І байдуже, що для цього не було жодних підстав. Банк добросовісно виконував закон, а клієнт сам зробив усе, щоб не отримати цих грошей.
Але не було б великої проблеми, якби ця пеня була застосована, як і записано в законі – від вартості послуг, що надає банк. У цьому випадку послугою є обслуговування рахунку, і це доволі незначна сума.
Коли банк отримав позов, то був впевнений у перемозі. Бо він нічого не порушував, клієнт сам відмовлявся отримати гроші на рахунок, а нарахована позивачем пеня очевидно не відповідала закону, а також була явно непропорційною.
Клієнт ProCredit Bank подав позов одразу в 3 суди
Яким же було здивування інвестора, коли суддя Святошинського суду Лариса Шум, всупереч закону та здоровому глузду, повністю задовольнила позов і стягнула з банку 4,4 мільйона гривень пені. До того ж, як виявилося, суддя Шум розглядала цю справу не випадково.
Клієнт одночасно подав 3 аналогічні позови до банку у 3 суди:
- Шевченківський;
- Печерський;
- Святошинський.
Це відома схема, завдяки якій недобросовісні позивачі шукають потрібного їм суддю. Саме такою і стала Лариса Шум, яка виправдала усі сподівання позивача.
Суддя Лариса Шум / Скриншот з відео
Проте це був лише початок. Мабуть, клієнт вирішив зробити вигідний бізнес на сумнівних судових рішеннях. У 2019 році він знову звернувся у Святошинський суд з позовом про додаткове стягнення з банку за той самий випадок ще 14,5 мільйона гривень.
Справу розглядала суддя Величко, яку нещодавно звільнили за грубе порушення, що порочить звання судді. До звільнення вона встигла розглянути справу та додатково стягнути з банку ще 1,3 мільйона. Загальний розмір безпідставної пені зріс вже до 5,7 мільйона гривень.
Як випливає з нового позову, він у 2017 році уклав зі знайомим договір купівлі майнових прав однієї компанії. За це мав заплатити 1,3 мільйона гривень готівкою. А за несплату договір передбачав 500 % штрафу.
Але і це ще не все. У 2019 році до цього договору вносять зміни та передбачають додатковий штраф у розмірі 700%. Ясно, що договір не виконується, і клієнт начебто має заплатити товаришу 1 200% штрафу, або 15,6 мільйона гривень.
Ви вірите, що такий договір є реальним та можна підписати при здоровому глузді? На моє переконання, договір є фікцією, єдина мета якого – штучно створити збитки та збагатитись коштом банку.
Саме так і відбулось. У третьому позові ставиться вимога про стягнення з ProCredit Bank 15,6 мільйона гривень. Справа дивним чином потрапляє до тієї ж судді Шум. Як і першого разу було подано одразу декілька позовів. І коли один з них потрапив до судді Шум, саме на ній і зупинились.
Радимо прочитати Гроші з кишень українців: які судді задекларували захмарні статки
Все це виглядає як шахрайська схема за участі суду, з метою неймовірного та явно нечесного збагачення коштом іноземного банку.
Зрозуміло, якби інвестор міг розраховувати на чесний суд, то йому нічого не загрожувало б. У такому позові було б просто відмовлено. Однак враховуючи всю історію справи стає очевидно, що на бодай подобу правосуддя тут розраховувати не доводиться.
Дуже ймовірно, що суддя Шум задовольнить позов. Тож іноземний банк за те, що намагався реально протидіяти обігу брудних коштів, може втратити понад 34,5 мільйона гривень завдяки судам, які легалізовують не менш брудні схеми.
Суди стають інструментом у шахрайських схемах ділків
Погодьтесь, це обурливо. І такі втрати не готові нести навіть крупні інвестори. І це лише один приклад, коли суди, замість мінімального захисту інвесторів, навпаки стають ключовим інструментом в очевидно шахрайських схемах, які завдають їм величезних збитків та остаточно вбивають довіру до українського правосуддя.
Після Майдану багато інвесторів повірило в Україну та її готовність захищати чесні правила гри, насамперед завдяки чесним судам. Час минув, але справжніх змін не відбулось, бо судова реформа була лише імітацією.
Тільки нарешті треба зрозуміти, якщо ми і далі займатимемося імітацією, а різні шахраї завдяки судам будуть обдирати інвесторів, то безповоротно втратимо їхню довіру і назавжди залишимося країною третього світу.