Одним з найяскравіших прикладів називають будівництво вертолітного майданчика у Каневі та повну трансформацію музею Кобзареві біля його могили. Унікальні історичні предмети в експозиції замінили сучасними банерами та музейними ноу-хау. Нововведень не розуміють працівники музею, а відвідувачі обурюються.

“Чесно говорячи, я — розчарована. Це не те. Він - як чуже щось, холодне. Я розумію сучасну тенденцію до "євро-стандартів", але, мені здається, що це не на часі саме в Каневі, біля могили Шевченка”, - каже відвідувачка музею Тетяна.

Вшановують поета українці власними силами і з притаманною фантазією. Так, столичні екологи врятували вже кілька унікальних дерев, пов'язаних з Великим Кобзарем. Одне з таких - 500-річна шовковиця у Національному Ботанічному Саду. Історики кажуть - Шевченко неодноразово бував біля неї і навіть має у художньому доробку кілька її малюнків. Інше - вікова шовковиця у самому центрі Києва. Без втручання природоохоронців численні пошкодження просто знищили б дерево. Тепер шовковиця здорова і чекає отримання природоохоронного статусу.

“Вийшло, що шовковиця виросла в одну сторону. М'яка деревина і тому в будь-який момент під впливом вітру, або снігу вона могла завалитися, ну і ми втратили б раритетне меморіальне дерево, яке є пам'яткою не лише природи, а й культури”, - каже директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

Оригільнано підходять до пам'яті поета і численні тезки. Шевченки з усього світу об'єдналися у клуб. Кожен з його учасників може не лише дізнатися більше про походження власного прізвища, а й навіть отримати спеціальні "іменні" знижки. Письменники Наталка та Олександр Шевченки кажуть - скористатися перевагами клубу ще не мали нагоди. Втім, до самого прізвища ставляться трепетно, особливо, коли працюють над новою книгою.

“Прізвище накладає, звичайно певне піднесення і певні зобов'язання, дуже хочеться його гідно носити, ми стараємось”, - кажуть письменники Олександр та Наталка Шевченки.

Втім, попри все, ім'я Тараса Шевченка здавна - синонім України. І не тому, що його портрет надрукували на стогривневій купюрі, а тому, що по всій Україні навряд чи знайдеться бодай один населений пункт, де немає вулиці Шевченка чи його пам'ятника.