Коли в Ватикані конклав кардиналів обирає нового Папу Римського – як відомо, його члени зачиняються від всього світу в базилиці Святого Петра й не виходять звідти, аж допоки не дійдуть згоди. Обравши ж нового понтифіка – проголошують всьому світові: "Habemas Papam!" – тобто, "маємо Папу!". Генерального секретаря ООН, далебі, офіційно можна вважати більш могутньою людиною на Землі, аніж Папу – принаймні, теоретично. Проте, під час його обрання ніяких надто урочистих або містичних заходів зазвичай не проводится: просто 15 країн-членів Радбезу ООН (5 постійних та 10 тимчасових) схвалюють резолюцію, в якій рекомендують того чи іншого кандидата. Ця резолюція у вигляді листа потрапляє до Генеральної асамблеї ООН, яка, як відомо, на даний момент складається з 193 держав.

З цього моменту вибір Генсека й насправді стає трохи схожим на вибір Папи: представники 193 країн, неначе католицькі кардинали, за зачиненими дверима проводять таємне голосування – для ухвали рішення їм досить простої більшості, якщо тільки Генасамблея не вирішить заздалегідь, що вибір буде вирішуватися двома третинами голосів. Асамблея має право "прокатити" запропонованого кандидата, але не може обрати іншого.

Зазвичай, вирішальними під час вибору стають попередні зондуючі переговори в Раді Безпеки, які проводяться ще перед першим офіційним кроком, тож насправді, всі ці красиві слова та ретельно вивірені рекомендації – не більш, ніж урочисті обряди, такі ж, як при обранні Папи. Обов‘язково проводяться пробні голосування – аби з’ясувати, чи не скористається один або більше постійних членів Радбезу – США, Китай, Франція, Велика Британія чи Росія – своїм правом вето. Цікаво при цьому зазначити, що, позаяк голосування це теж є таємним – інколи бувало так, що залишалось невідомо, хто саме скористався цим правом. Втім, як правило, постійні члени Радбезу заздалегідь про це повідомляють.

Антоніо Гутьєррес – сильно слабкий або слабосильний?

Проте, цього разу нічого подібного не відбулося. Жоден з постійних членів Радбезу ООН не відкинув кандидатуру колишнього португальського прем‘єра, жоден не висловив ніяких сумнівів з його приводу. З одного боку – добрий знак, який свідчить про те, що новий Генсек матиме неабиякий кредит довір‘я, з іншого ж – цей факт можна розуміти зовсім навпаки. Скажімо, згода Росії, яка не намагалася, як завжди, виторгувати за неї собі якісь преференції, може означати одне з двох: або Кремлю цілком байдуже, хто саме очолить Раду Безпеки, бо цей орган так чи інакше вже ні на що не впливає, або ж саме ця кандидатура Кремль цілком влаштовує, бо Москва розраховує, що Гутьєррес опиниться під її впливом.

Врешті-решт, як зазначають багато коментаторів, перевага Антоніо Гутьєрреса полягає не в тому, що є якісь фактори на його користь, а в тому, що нема жодного аргументу проти його кандидатури, у той час як інших претендентів так чи інакше відводили з тих чи інших підстав. А "в кулуарах" Генасамблеї вже ходили чутки про те, що, мовляв, на часі вже, аби ООН очолила жінка, або – що непогано було б провести, зрештою, кандидата від Східної Європи. Західних європейців на цій посаді було вже аж четверо – британець Гледвін Джеб, 1-й барон Гледвін, норвежець Трюґвен Хальвдан Лі, швед Даг Хаммершельд та, про що далеко не всі люблять згадувати – австрієць Курт Вальдхайм, колишній обер-лейтенант гітлерівського Вермахту, член Націонал-соціалістичної партії Німеччини і навіть доброволець-штурмовик (СА). Були Генсеки-африканці, азіати, південноамериканці, теперішній ось, Пан Гі Мун – з Південної Кореї. А із Східної Європи Генсеків ООН досі ще не було. Багатьом це здавалось несправедливим, проте й цього разу – не повезло.

Ці аргументи, звичайно, теж важливі – втім, стать та громадянство Антоніо Гутьєрреса залишилися єдиними "мінусами" цього кандидата. В іншому ж, проти його кандидатури не знайшлось заперечень. Зрештою, він не лише досвідчений політик та дипломат, а ще й колишній Верховний комісар ООН із справ біженців – а ця проблема на даний момент стала для Організації Об’єднаних Націй однією з головних. Ніколи ще в світі не було стільки біженців, як сьогодні: за даними ООН, на кінець 2015 року офіційна їх кількість сягала близько 65 мільйонів осіб. Кому ж, як не Гутьєрресу, виходить, зручніше за всіх розбиратися з цією проблемою?

Виверження "Вулкану"?

Отже, звичному нам усім Пан Гі Мунові залишилося провести на своїй посаді десь зо три місяці, після чого, якщо не станеться чогось несподіваного, його замінить Антоніо Гутьєррес. Пан Гі Мун запам'ятався, перш за все, своєю чисто азіатською витримкою та ввічливістю – він постійно кланявся та посміхався, ніби китайський болванчик, навіть там, де, певно, непогано було б якщо не грюкнути кулаком по столу, то принаймні – підвищити голос. Гутьєррес – людина зовсім іншого ґатунку. Темперамент у нього такий бурхливий, що, як був він ще португальським прем’єром, то отримав навіть прізвисько "Вулкан". Окрім того, екс-комісар вважається вольовою людиною, яка вміє "протягувати" потрібні йому рішення. Чудовий оратор та, за відгуками співробітників, організатор, який цілком у змозі реформувати заслаблі протягом останніх років структури ООН, зміцнити авторитет цієї організації, який відчутно похитнувся.

Певно, саме зараз, коли через те, що Росія постійно використовує своє право вето, Рада Безпеки ООН, власне, перетворилася на "паперового тигра", який здатен максимум на символічні дії в політиці, їй вкрай потрібен саме такий Генеральний секретар. Враховуючи той факт, що вже на офіційному рівні в ООН почались розмови про реформу Радбезу та обмеження права вето – цілком може так статися, що Росія вельми прорахувалася, коли дала згоду на обрання енергійного португальця.

Тим більш, що номінація його кандидатури, можливо, випадково, але вельми символічно співпала ще з однією важливою подією: ООН офіційно проголосила, що знищений 19 вересня у Сирії гуманітарний конвой, який доправляв продукти та медикаменти до обложеного сирійсько-ірансько-російськими військами міста Алеппо, був саме розбомблений з повітря – це доводять супутникові світлини, яких надали США. ООН, щоправда, не проголошувала офіційно про те, чиї саме літаки його розбомбили, але здогадатися про це неважко: військово-космічні "настамнєтські" сили. Цікаво, якою буде реакція на це Антоніо "Вулкана" Гутьєрреса?