Українська влада відразу ж охрестила "мирну ініціативу" Кремля частиною пропаганди та цинічною пасткою. 24 Канал аналізує, як усі намагання презентувати цю пропозицію, як заклики до миру від російської православної церкви, були від початку приречені на провал. Той же Кіріл Гундяєв, який очолює РПЦ, не так давно називав російську агресію проти України "богоугодною справою" та закликав мобілізованих не боятися смерті, адже за вчинений ними геноцид українців, тих нібито очікує "рай та вічне життя".

До теми В очікуванні "Шахідів" на Різдво: як Росія змінює тактику і чому сили ППО до цього готові

Мілітаризація Росії роками проходила пліч-о-пліч з псевдорелігійним фанатизмом, який російська влада методично розвивала в суспільстві. Міністерство оборони Росії активно штампувало ракети, а попи з РПЦ їх освячували. При цьому, будь-яка російська агресія – чи то в Чечні, Грузії чи Україні завжди подається російською пропагандою, як "священна війна". І якщо у випадку війни в Чечні хтось і міг побачити подібну логіку, адже воювали росіяни тоді проти мусульман, то у випадку з християнськими Україною та Грузією мантра про "священну війну" виглядає вже як абсолютний сюрреалізм.


Головний храм збройних сил Росії у Московській області

Апогеєм об'єднання російської воєнщини та православ'я став огидний монструозний храм збройних сил Росії: відлиті з переплавленої зброї купола храму, ікони зі зображенням Сталіна поруч із православними святими, були свого часу розкритиковані навіть у самій Росії. Про те, що ця споруда не має жодного відношення до справжніх православних святинь свідчить також і фреска із зображеннями головних військових злочинців XXI століття – Владіміра Путіна, Сєргєя Шойгу та інших кремлівських функціонерів.


Фреска із зображенням керівництва Росії у храмі ЗС Росії

Фактично, цей "храм" є матеріальним свідченням того, що російське православ'я, в його сучасному вигляді, не що інше, як черговий пропагандистський рупор всередині країни. При цьому, враховуючи наближеність попів РПЦ до силових відомств, усі філії цієї організації у світі виконують пряму агентурну функцію для російської влади. Вторгнення Росії в Україну це лише підтвердило, адже левова частина настоятелів храмів УПЦ МП пішла на пряму взаємодію з окупантами.

Главпоп Росії патріарх Кіріл від першого дня повномасштабного вторгнення в Україну всіляко підтримував та виправдовував дії російських військових, включно зі злочинами, які ті вчиняли на окупованих територіях. Протягом 10 місяців Кіріл закликав росіян їхати на війну проти України, тож очевидно, що коли він раптом запропонував "різдвяне перемир'я", ніхто в його позитивні наміри не повірив.

Слідом за Патріархом РПЦ Кірілом до ідеї "Різдвяного перемир'я" приєднався й очільник Кремль Владімір Путін. Україна ж відразу повідомила, що росіяни планують провести серію терактів в церквах тимчасово окупованого Донецька, щоб зрештою звинуватити в цьому Україну.

На заяву Путіна також миттєво відреагувала міжнародна спільнота. Заклики Кремля там прочитали як намагання зробити певну "передишку", адже напередодні цих закликів з'явилася інформація, що росіяни виснаженні та мають суттєвий брак боєприпасів. Джо Байден прямо заявив, що російський президент шукає шляхи, щоб перевести дух.

Я не хочу відповідати на те, що говорить Путін. Цікаво, що він був готовий бомбити лікарні, дитячі садки та церкви… 25 грудня та на Новий рік… Я думаю, що він намагається передихнути,
– заявив Джо Байден.

Таку ж позицію зайняв і міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас. Він наголосив, що російське військово-політичне командування вимагає перемир'я лише для того, щоб пізніше, вже з новими силами, продовжити вбивати українців.

Президент Європейської ради Шарль Мішель назвав оголошення Росії про припинення вогню зі свого боку на Різдво таким же фальшивим та лицемірним, як і незаконні анексії та псевдореферендуми, які росіяни проводили на окупованих територіях, а також вчергове закликав Кремль вивести війська з території України.

Натомість в ООН висловили стриманішу позицію. Речник Генсека ООН Стефан Дюжаррік заявив, що будь-яка "можливість припинення бойових дій у святковий період завжди вітається", проте підкреслив, що жодне перемир'я "не замінить справедливого миру відповідно до Статуту ООН та міжнародного права".

Ініціативу Путіна він назвав "християнським милосердям" та в притаманній йому манері відразу перейшов на образи в бік німецької глави МЗС Аннилєни Бербок, яка також негативно висловилася щодо ідеї "різдвяного перемир'я" Кремля.

Вочевидь, жодного мирного плану не було. Росіяни на Новий Рік одномоментно втратили сотні мобілізованих та активно вхопилися за цю історію, намагаючись розігнати серед російського суспільства бажання помсти. Попередні втрати Кремль старанно приховував, а історію з мобіками в Макіївці російська пропаганда навпаки підхопила та активно розганяла протягом останнього тижня.

Владімір Путін, усвідомлюючи провальність своєї пропозиції, вирішив нібито "заборонити" своїм військам стріляти, щоб лише додати жертовності російським солдатам. Ставка Кремля полягала в тому, щоб ще сильніше пробудити в росіянах бажання помститися українцям за зіпсоване православне свято та пом'якшити шок від чергової хвилі мобілізації, яку збирається провести російська влада.

Черговий "геніальний" план Кремля знову провалився. Схоже, що росіяни, які не встигли відійти від шоку після ситуації в Макіївці, не надто жваво сприйняли ідею того, що їх хочуть принести в жертву заради підняття бойового духу. Оголошене Путіним "перемир'я" підняло настільки велику хвилю критики, що російські пропагандистські пабліки могли б позмагатися з українськими групами в красномовності образ на адресу кремлівського диктатора.


Проросійські пабліки розкритикували рішення Путіна про перемир'я

Найбільше ідею путінського "перемир'я" розкритикував ватажок донецьких терористів Денис Пушилін. Схоже, на відміну від свого херсонського колеги Стрємоусова, Пушилін не готовий принести себе в жертву Кремля, тому відразу відмовився виконувати завдання з Москви щодо припинення вогню. Звісно, Пушилін ще не настільки хоробрий, щоб вдаватися до прямої критики російського диктатора, тож відмову дотримуватися "режиму тиші" він мотивує відповіддю на "провокації ЗСУ".

Поки Владімір Путін агітував Україну надати йому час для передишки, Захід нарешті визначився, як саме виглядатиме українська перемога. Робота дипломатів та військово-політичного керівництва нашої країни все ж принесли свої плоди. Україна отримає стільки зброї, скільки буде необхідно, щоб поставити крапку в російській агресії.

4 та 5 січня один за одним почали з'являтися заяви від голів оборонних відомств та лідерів західних країн, щодо майбутніх постачань в Україну нових типів зброї та техніки. Навіть ті союзники України, які тривалий час вагалися та хотіли уникнути так званої "ескалації" – рішуче виступили за збільшення постачань.


Французьке БМП AMX-10RC \ Фото Wikimedia

Ще тиждень тому суперечка між західними країнами точилася щодо того, хто точно не буде постачати Україні свої танки, а сьогодні це обговорення поступово переходить до того рівня, коли союзники вирішують, хто з них встигне зробити це першим. Британці відразу оголосили, що готові надати Україні все необхідне для рішучої перемоги, подібні заяви також з'явилися з боку США, Німеччини, Франції та ще низки європейських країн.

Темпи постачання техніки та зброї поки не визначені. Можливо, це зроблено навмисно, з подачі Генштабу України та наших союзників, а остаточні дані ми дізнаємося після зустрічі в Рамштайні. Поки що Україна також не отримала всього обсягу озброєнь, який нам необхідний для остаточної перемоги. Втім, така одностайна позиція Заходу, яка ще й була оголошена водночас із "мирною ініціативою" Владіміра Путіна, показує тенденцію, якою прямує цивілізований світ.

Зберігати лице Путіна, або надавати йому час перевести дух, ніхто на Заході більше не буде. Очевидно, що на будь-які псевдомирні ініціативи Путіна відповідь буде завжди однозначно негативною. Захід вчергове демонструє – якщо Росія дійсно хоче миру, Кремль має вивести всі свої війська з окупованих українських територій. Якщо ж вони це робити відмовляються – Україна отримає все необхідне для воєнного розв'язання цієї проблеми.