Біографія Язова

Народився 1924 року в Омській області. Рідне село має таку ж назву, як і його прізвище – Язове. У 17 років добровільно вступив до Червоної армії. Закінчити середню школу на той час він не встиг, однак був зарахований до військового училища.

До новин Росії: Кремль не запросив Зеленського на парад 9 травня

На фронті Другої світової з серпня 1942 року. Воював на Волховському і Ленінградському фронтах на посадах командира стрілецького взводу і командира стрілецької роти. Брав участь у обороні Ленінграда, в наступальних операціях радянських військ у Прибалтиці.

Відразу після закінчення війни був направлений на курси удосконалення офіцерів піхоти Червоної Армії, які закінчив у 1946-го і був призначений командиром стрілецької роти. Тільки після цього закінчив середню школу.

Далі стрімка кар'єрау війську: командувач військами у Чехословаччині, генерал-полковник, заступник міністра оборони з питань кадрів.

Призначений на посаду Міністра оборони СРСР Указом Президії Верховної Ради у 1987. Перші три роки на посаді міністра Язов залишався генералом армії. Лише 1990 року Президент СРСР Михайло Горбачов присвоїв Язову звання Маршала Радянського Союзу. Це було останнім таким присвоєнням маршальського звання в історії Радянського Союзу.

В останні роки життя був на пенсії та керівником ряду громадських організацій. Також був консультантом начальника Військово-меморіального центру Збройних Сил Росії.

4 лютого 2020 року Міністр оборони РФ Сергій Шойгу вручив йому орден За заслуги перед Вітчизною III ступеня та ювілейну медаль 75 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Помер, за інформацією російських ЗМІ, після тривалої хвороби.


Путін і Дмитро Язов / kremlin.ru

Звинувачення у Січневих подіях у Вільнюсі

27 березня 2019 року Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив Дмитра Язова до 10 років позбавлення волі. Його визнали винним у воєнних і злочинах проти людяності у справі про події 13 січня 1991 року. Його звинуватили у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків.

Вони прагнули повернути Литви до складу СРСР, захоплюючи органи влади і стратегічні об'єкти. Так, саме у ніч на 13 січня 1991 року, радянські військові і спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Тоді загинули 14 людей, сотні людей постраждали.