Я викладачка в університеті й бачу, як за останні 11 років у студентів впав інтерес до читання. Наскільки критично менше читають — навіть хороші студенти хороших університетів. Наскільки складніше їм читати великі за обсягом тексти — через невироблену звичку довго концентруватися на тексті.
Читайте також Казус Киви – шанс повернути довіру до наукової спільноти
Погляньмо на кілька інструментів, з допомогою яких можна підвищити культуру читання книжок.
До депутатства я працювала в університеті в Америці, і ми з сином регулярно ходили в бібліотеку у маленькому містечку, в якому ми жили. Там був фантастичний вибір книжок і Мартин привчився, що це — спосіб розваги, спосіб гарно провести час. Мені дуже хотілося б, щоб у маленьких містечках України було достатньо таких бібліотек, які діти сприймали б — як спосіб гарно провести час.
Важливо також, щоб на полицях книгарень були класні українські книжки. Ми маємо пам'ятати, що поруч — гігантський ринок ворожої країни, що має в Україну повний доступ і пропонує книжки за значно нижчими цінами.
Не розумію чому, коли мова заходить про культуру, всі одразу згадують про ринкові принципи, — як причину не підтримувати українські видавництва. А коли йдеться про те, щоб знизити ПДВ великим агровиробникам — одразу про ці ринкові принципи забувають. Чому інвестиція у підтримку видавничої справи — це погано, а 100 мільярдів гривень асфальтоукладній галузі — з цим у нас проблем немає.
Держава має лобіювати інтереси власної книжкової галузі. Бо це впливає на те, чи буде наступне покоління читати. Чи світить нам здоровий розвиток суспільства, здатність критично мислити, бути креативними, продукувати нові ідеї. Підтримка книжкової галузі — це інвестиція суспільства у власне зростання. Це питання нашої безпеки у війні з Pociєю. І це питання робочих місць, податків в бюджет, існування малого та середнього бізнесу.
До теми Заборона сексизму в рекламі: українське суспільство стає більш цивілізованим
Саме тому я з радістю долучилася до колективу ініціаторів та ініціаторок законопроєкту про підтримку книговидання та книгорозповсюдження №6287.
Законопроєкт передбачає компенсацію оренди книгарням, що продаватимуть книжки українською (за бажанням — також мовами ЄС і корінних народів України), а також надання сертифікатів на купівлю книжок при народженні дитини й при першому отриманні паспорта.
Передбачається, що ухвалення законопроєкту за 5 – 10 років збільшить український книжковий ринок — утричі, асортимент — удвічі, число книгарень в Україні — зросте в 4 – 5 разів.
Культура — це не лише ринковий товар, але й суспільне благо, доступ до якого повинні мати усі члени суспільства. Можливість індивідуального самовираження через культуру, здатність до колективної рефлексії та зокрема рефлексії історичного травматичного досвіду — ключові вміння для здорового розвитку всього суспільства. Щоб дорослішати та розвиватися нам необхідно критично рефлексувати щодо самих себе — індивідуально та колективно.
І саме тому державна підтримка митецьких інституцій, зокрема книговидання — це не благодійність, це інвестиція суспільства у власний ріст. Вона є настільки ж важливою, як кошти, витрачені на освіту чи захист довкілля.
Не менш важливо пам'ятати: якщо ми як суспільство не інвестуватимемо в культуру і не будемо підтримувати вільну мистецьку рефлексію у наших інтересах, це зробить хтось інший — в інтересах власних.