Ситуація в Україні така, що високопоставлені чиновники, а тим паче їхні родичі, є учасниками кримінальних хронік мало не щодня. І резонансна справа в обговоренні суспільства виникає мало не щотижня. Щоб за деякий час знову забутися.

Так могло статися і 27 грудня 2017 року, коли відбулося засідання Апеляційного суду Києва, який відмовив Дмитру Россошанському в амністії і продовжив йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Таких справ та розглядів в Україні – десятки, якщо не сотні кожного тижня. На дорогах гинуть люди, водії отримують вирок, оскаржують їх в суді. Буденність. І так би сталося. Ця інформація, мабуть, побула б інфопросторі певний час, а згодом, через новорічно-різдвяні свята, зайняла б своє місце в архіві. Якби не жахливе вбивство. 29 грудня Ірина Ноздровська, яка два роки проводила розслідування загибелі своєї сестри Світлани Сапатінської та доводила вину підозрюваного Дмитра Россошанського, зникла. А вже 1 січня на Київщині у річці її знайшли мертвою та роздягненою. За даними експертизи тіла, Ноздровська померла від множинних колото-різаних ран. 8 січня стало відомо, що правоохоронці затримали ймовірного підозрюваного у вбивстві Ірини Ноздровської. Ним виявився 64-річний Юрій Россошанський, який є батьком Дмитра Россошанського.

Читайте також: Ірина Ноздровська: що відомо про вбиту правозахисницю

Та за ті 8 днів, що минули між виявленням тіла загиблої Ірини Ноздровської та відзвітуванням правоохоронців про те, що вони затримали підозрюваного у вбивстві, Україна пережила невеликий суспільний стрес. Який показав, що ми ще таки суспільство, а не просто зібрання людей на одній території без спільних інтересів.

Вбивство Ірини Ноздровської після того, як їй відкрито погрожували у залі суду, стало краплею, яка переповнила чашу терпіння суспільства. Наповнила її по вінця ж інша історія.

За тиждень до подій, які описані вище, 22 грудня 2017 року Шевченківський районний суд Києва визнав фігуранта справи про вбивство журналіста В'ячеслава Веремія під час подій Революції Гідності Юрія Крисіна винним у хуліганстві. І присудив йому чотири роки умовно. Людина, яка організовувала "тітушок" на "антимайдан" і під чиїм керівництвом було доведено як мінімум одне вбивство, отримала лише умовний термін покарання. Це при тому, що з 2014 року Юрій Крисін фігурує не в одному кримінальному провадженні, проводить час у СІЗО, отримує інший умовний термін.

Читайте також: Що відомо про Юрія Крисіна, якому за співучасть у вбивстві журналіста Веремія дали умовний термін

Тоді народ теж вийшов на Майдан Незалежності з вимогою, щоб Юрій Крисін отримав реальний термін покарання. А не у черговий раз уник покарання.

Поки – ніяких результатів. Хоча Генеральна прокуратура подала апеляцію на вирок суду щодо умовного терміну для Юрія Крисіна.

Відтак коли виникла нова резонансна справа, де замішаними виявляються високопосадовці, активна частина суспільства почала вимагати, щоб правоохоронці зайнялися тим, що їм доручено – оберігати та захищати. Щоб винні були покарані. Саме тому відбувся мітинг під стінами Міністерства внутрішніх справ, де дісталося начальнику поліції Дмитру Ценову.

Народ обурило те, що правозахисників, яким відкрито погрожують, не можуть захистити, і їх вбивають, а кримінальні елементи виходять на свободу попри свої тяжкі злочини. І два описані випадки – просто останні в низці подій декількох років. Відколи відбулися реформи і ми стали "жити по-новому".

Читайте також: Анастасія Ноздровська про розслідування вбивства мами: Ця система не викликає у мене довіри

Не менше обурювало те, що попри суспільний резонанс влада не намагалася жодним чином реагувати на події, які відбуваються. Очільник МВС Арсен Аваков у цей час святкував 54-ліття у Італії разом зі своїм сином, якому дозволили виїхати на свята до Італії, де він планує бути аж до 14 січня. Порошенко ділився своїми топами за 2017 рік: книжки, музика, події. Фідбеку на те, що в цей час відбувається в Україні, від них не було. Питання – чи сам Порошенко в цей час був в Україні?

І от 8 січня стає відомо, що поліція затримала підозрюваного. Спочатку про це стає відомо журналістам з власних джерел, потім про це повідомляється офіційно.

Варто віддати належне правоохоронцям – вони дотрималися законодавства і не опублікували ні фото, ні імені підозрюваного. Це те, чим любив зловживати Арсен Аваков та його радники – Антон Геращенко та Зорян Шкіряк.

І лише генпрокурор Юрій Луценко дозволяє собі доволі їдкий коментар у сторону активістів, які тримали цю справу на контролі, звинувативши їх у "штучно створеній, політизованій істерії" (згодом ці слова були прибрані з повідомлення).

Тут Юрію Луценку варто було б відповісти словами міністра закордонних справ Павла Клімкіна щодо цієї справи: "Важливо, щоб всі винесли урок з цієї трагедії, щоб система працювала на запобігання, і кожне розслідування було однаково важливим. Інакше у нас не залишиться громадянського суспільства та людей, здатних боротися з несправедливістю".

Бо якби не "штучно створена, політизована істерія", розслідування цієї справи могло б повторити долю аналогічних злочинів – вбивства Аміни Окуєвої, Тимура Махаурі, Максима Шаповала та багато інших. І це лише за 2017 рік, не говорячи за попередні роки, коли хтось обіцяв, що розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета буде "справою честі".

Читайте також: Підсумки 2017 року: найгучніші вбивства в Україні

Сучасній владі хотілося б нагадати, що такі "штучно створені істерії" є передвісниками подальших радикальних змін. Як Врадіївка для Євромайдану, як студентська революція на траві у Сумах перед Помаранчевою революцією, як Революція на граніті перед проголошенням Незалежної України.

Тепер залишилося цю справу довести до справедливого вироку суду. Як і решта справ…