Вони через свій вплив на чиновників та медіа домагаються вигідних для себе правил гри та заробляють на політиці. Описавши олігархів за параметрами, потім можна ухвалити всі необхідні закони для обмеження їхнього впливу, використовуючи як антимонопольні, так і медійні державні регулятори.
Интересно Тормозят развитие государства не олигархи, – Казанский назвал истинную причину
Поява терміну "олігарх"
Слово "олігарх" з'явилось в українській політичний лексиці з Росії. Там першими олігархами почали називати групу банкірів та бізнесменів, які стали опорою для влади Бориса Єльцина.
Вони взяли участь у так званих "залогових аукціонах", коли за безцінь скупили діаманти російської промисловості та підтримали Єльцина грошима перед виборами 1996 року, на яких він протистояв комуністам.
Спочатку титул "олігарх" був дуже почесним в Україні. Навіть була конкуренція за право носити це звання.
Так Вадим Рабінович навіть видав книгу про себе "Олігарх", намагаючись "застовбити" бренд за собою. Віктор Медведчук у 1999 році на ефірі в програмі "Епіцентр" також казав, що не бачить нічого поганого в тому, що його називають олігархом.
Повний випуск відеоблогу "Чесна політика": дивіться відео
Він щиро і самовпевнено розповідав, що виступає за запровадження олігархії в Україні. Власне, нинішнє становище України є прямим наслідком імплементації улюбленої ідеології Медведчука.
Олігархи почали відхрещуватися від звання
Але зараз, коли олігархію визнали головною причиною перетворення України на найбіднішу країну Європи, раптом всі олігархи почали відхрещуватися від цього титулу.
Петро Порошенко договорився до того, що вважає закон про деолігархізацію способом боротьби з ним. Манії величі йому не займати.
Щоправда такими своїми заявами Порошенко фактично визнав, що він є олігархом, а інакше б навіщо він приміряв закон на себе? І незрозуміло, якщо Порошенко не олігарх, навіщо він скуповував телеканали? І, зокрема, 2021 року придбав канал "Прямий"?
Порошенко фактично визнав, що він олігарх / Фото пресслужби "Європейської Солідарності"
Щоб позбутися статусу олігарха, Порошенку достатньо продати свої медіаактиви. Але він цього ніколи не зробить, бо для нього це засіб захисту своїх інтересів.
Навіть балотуючись в президенти у 2014 році, Порошенко казав, що готовий продати все, окрім своїх медіа. До слова, в своїй заяві про передачу бізнесу в сліпий траст Порошенко ввів публіку в оману.
Предыдущий выпуск Плохие времена для Луценко: черная полоса может перекинуться на его кума Порошенко
Компанія зі світовим іменем Rothschild більше не керує його бізнесом. Вся справа в тому, що Rothschild вийшов з цього бізнесу і не має жодного відношення до трастів.
Боротьба Тимошенко з олігархами
Так само проти закону щодо боротьби з олігархами і людина, яка збудувала всю свою політичну кар'єру на начебто боротьбі з ними, хоча насправді сама також була олігархом. Мовиться про Юлію Тимошенко.
На ефірі одного з українських телеканалів вона викручувалася як могла на питання щодо закону про деолігархізацію. Вона, наприклад, мала таку аргументацію:
- "Ухвалювати закон про олігархів – це пуста річ";
- "Це прекрасний приклад того, як промивають людям мізки";
- "Скажіть, а президент (Зеленський – 24 канал) олігарх?";
- "Хто тут головні олігархи в країні? Не можна олігархів вводити в закон".
Заява Тимошенко на підтримку олігархів вже нікого не здивує. Адже під час підрахунку голосів за закон про олігархів, ніхто на Тимошенко і не враховує, розуміючи її сутність.
Заяви Тимошенко про олігархів нікого не дивують / Фото пресслужби "Батьківщини"
Така ситуація ставить Тимошенко в незручне становище. Адже упродовж всієї політичної кар'єри Тимошенко декларувала боротьбу з олігархами, а зараз вони стали її головною опорою. Вона безвилазно присутня в телеефірах олігархів, вони утримують її депутатів.
Сама Тимошенко тепер не критикує ні Ахметова, ні Коломойського, ні Медведчука, ні навіть Порошенка, а тільки незрозумілі "міжнародні фінансові корпорації".
Сам "замовник цієї музики" Рінат Ахметов також заявляє, що він не олігарх, а інвестор. Пряма мова його прессекретарки Анни Терехової: "Рінат Леонідович олігархом себе не вважає і був би здивований, якби його визнали таким. Рінат Ахметов – найбільший український інвестор".
Вона також додала, що головна проблема нашої країни – не окремі особи, а корупція. А хіба не адвокати Ахметова блокують розслідування схеми "Роттердам+", яка коштувала всій країні 40 мільярдів гривень?
Обратите внимание Закон об олигархах – это популизм, – Казанский
Як каже Ахметов, його фінансово-промислова група SCM будує свій бізнес "не на домовленостях із президентами й урядами", а завдяки "системній та ефективній роботі".
Та що ви таке кажете, серйозно? Це не за домовленістю з президентами та урядами приватизувади всі українські залізо-рудні активи без конкуренції та за безцінь?
Коли ухвалили спеціальний закон в часи Кучми і Януковича, за яким гірничо-збагачувальні комбінати могли приватизувати лише власники міноритарних пакетів? І не в часи Віктора Януковича та Миколи Азарова приватизували вугільні електростанції "Дніпроенерго" та "Західенерго" без конкуренції в інтересах Ахметова?
Олігархи протидіють ухваленню закону
І не в часи Порошенка, Арсена Яценюка та Володимира Гройсмана створили той самий "Роттердам+". На кого це все розраховано? Проблема ж у тому, що олігархи не тільки відхрещуються від цього статусу, але і всіляко протидіють ухваленню цього закону.
І головний їхній союзник у цьому – спікер Верховної Ради Дмитро Разумков. Який примудрився двічі "дати в штангу" протягом дня, відкрито граючи проти президента. Вперше Разумков "проколовся", коли виступив проти ініціативи Зеленського, викладеної в законі про олігархів.
Разумков відкрито грає проти Зеленського / Фото "РБК-Україна"
На брифінгу в парламенті Разумков заявив, що Рада безпеки і оборони не повинна визначати, хто олігарх, а хто – ні. Мовляв, нехай це буде спеціальна комісія.
Зрозуміло, що сама дискусія на цю тему, хто входитиме в комісію, займе місяці, якщо не роки. Всі пересваряться ще на етапі обговорення того, як проходитиме конкурсний відбір членів цієї спеціальної антиолігархічній комісії.
Все це читається як небажання Разумковав ухвалювати антиолігархічний закон, що зрозуміло в контексті його регулярних телеефірів на каналах цих самих олігархів: від Порошенка до Ахметова.
Читайте также Нужны дополнительные рычаги, – Данилов прокомментировал законопроект об олигархах
Вдруге Разумков "проколовся", коли провів результативне голосування щодо поправок, які унеможливили реальне покарання за брехню в електронних деклараціях.
Після одного з таких голосування Разумков навіть додумався привітати депутата Фриса з "групи Коломойського" з ухваленням його вбивчої поправки до системи електронних декларацій.
Через це голосування Зеленський виступив зі спеціальною заявою про те, що накладе вето на закон. Разумков, намагаючись грати в свої підкилимні ігри разом з олігархами, думає, що набирає політичну капіталізацію.
Хоча насправді кожен раз він такою поведінкою переконує все більшу кількість людей в необхідності відставки такого спікера.
Закон про деолігархізацію – це спроба укласти новий суспільний договір. В якому інтереси суспільства будуть хоча б трохи урівноважені з інтересами громадян.
Людина, яка блокує головний запит громадян на нові справедливі правила гри, не має морального права керувати головним представницьким органом демократії – парламентом.