У кенійських нетрях в околицях Найробі у 2007 році поліцейські рейди знайшли 50 тіл – усі закатовані.
Читайте також: Жорстокі злочинці із кодексом честі: феномен японської мафії Якудза
А таких "звалок" у Кенії чимало. І люди тут зовсім не дивуються розчленованим трупам.
Кенія 2007 року, нетрі в околицях Найробі
Кенійська дитина на сміттєзвалищі
У майже 50-мільйонній країні практично половина живе за межею бідності, прогодовуючи себе менш як за два долари у день. На це є дві причини: бідність і насильство. Першу породила влада, а другу – Мунґікі.
Хто такі Мунґікі
Ось що пишуть про Кенію та місцеві вбивства в медіа:
- "Насильство і обезголовлювання призвели до 22 смертей у Кенії".
- "У Кенії щонайменше 24 особи знайшли забитими до смерті".
- "Кенійську секту звинувачують в обезголовлюванні".
- "ООН звинувачує кенійську поліцію у сотнях позасудових убивств".
- "Двох кенійських правозахисників застрелили".
Читайте також: Як мігранти перетворилися на жорстоких вбивць: вся правда про Mara Salvatrucha
У середині 20 століття Кенія була колонізована британцями. Європейські фермери десятками років буквально "витискали" із родючих земель центральної частини країни абсолютно усі соки. Фермерство стало золотою жилкою, яка приносила шалені прибутки.
Що відомо про Біле нагір'я
Постійний тиск призвів до того, що кенійські народи, серед яких і Кукуйю, об'єдналися у боротьбі проти британського колоніалізму. Мета була лише одна – відстояти свої законні землі. Із 52 по 60-й на території країни почалася війна між британцями і корінними народами. Події отримали назву "Повстання Мау-Мау".
Загиблі у заворушеннях
За даними істориків у заворушеннях загинули 12 тисяч кенійців. А от за даними кенійських правозахисників жертвами стали 90 тисяч осіб. Британці докладали макисмум зусиль, аби придушити повстання. Бажання Мау-Мау виселети зі своїх земель Британську корону, супроводжувалося нелюдськими, звірськими вбивствами. Відрубували кінцівки, голови і розкидали їх по вулицях. А інколи знімали шкіру своїм жертвам. Повстанці вірили, що таким чином вони залякують колоністів і інших опонентів.
Мау-Мау були борцями за свободу. Але вони так не називалися. Так їх нарекли європейці, щоб дискредитувати. Мау-Мау як назви і як руху взагалі не існувало би, якби не європейці,
– розповів екс-глава Центрального Комітету Еліот Мутонйі.
1960 року їхній рух придушили. Повстання затихли, але їхня діяльність не зникла безслідно. Мау-Мау залишили слід на політичному рівні. Національні ідеї і реформи шляхом примусу і домовленостей із іншими політсилами крок за кроком почали втілювати у життя. Довго чекати не довелося – 1963 року Кенія все-таки здобула незалежність. Правда, життя зовсім не покращилося. Навпаки – ситуація стала погіршуватися.
І поки протягом десятків років економіка падала, населення біднішало, а корупція тільки посилювалася, 1985 року на світ з'явилося невинне духовне об'єднання, яке з часом почне тероризувати практично кожного жителя кенійської столиці.
Мунґікі змушують боятися. Вони завжди приходять групами і якщо дістануться до тебе – обов'язково уб'ють,
– пояснив житель трущоб Найробі.
Ось цей чоловік – Майна Ндженґа. Він став засновником секти Мунґікі. Групи, яка об'єднувала довкола себе молодих і знедолених кенійців, які прагнули змін.
Майна Ндженґа
Зібрати довкола себе прихильників було дуже просто – бідність стала настільки нестерпною, що люди приходили самі. Їхня кількість стрімко зростала, і з маленької групки релігійних фанатиків, вони фактично стали організованим угрупуванням – захищали землі та авторитет народу Кікуйю від інших народів та урядових верхівок.
Їх точно так само як і Мау-Мау утискали у їхній же країні. Очевидно, чому вони такі озлоблені. Мунґікі вважають, що мета, яку перед собою у 50-х поставили Мау-Мау, досі так і не досягнута,
– зазначив доктор Мутума Рутере.
Кількість Мунґікі швидко зростала
Діяльність Мунґікі стрімко почала набирати обертів. Вони почали підминати під себе все що могло приносити гроші: рекет, шантаж, проституція і викрадання людей. Дійшло навіть до того, що вони збивали гроші за відвідини громадських туалетів або за спроби набрати чистої питної води.
Як би Ндженґа не виправдовув Мунґікі, кенійські реалії трохи інші: протистояти молодим, озлобленим і кремезним злочинцям ніхто не хотів. Навіть за спробу висловити їм своє невдоволення в хід пускали мачете, яким рубали кінцівки, голову або знімали скальп. Жорствокі методи убивств Мунґікі запозичили у повстанців Мау-Мау. У 50-х такі розправи слугували методом залякування.
Це не просто убивства – це ритуальні катування. Вони як терористи. Терористи роблять жахливі речі, аби люди постійно жили в страху,
– наголосив професор університету Найробі Кен Оуко.
Що сталося із лідером Мунґiki і чому з сектою не все так однобоко – дивіться у програмі.