Для порівняння протягом усього 2022 року вдалося знищити вдвічі більше артсистем, ніж всього лише за один місяць 2023-го. Як Сили оборони знищували ворожу артилерію – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Також цікаво Постійні контратаки росіян і рій FPV-дронів: аеророзвідник розповів про важкі бої за Кліщіївку

Загалом протягом вересня українські військові знищили 947 російських артилерійських систем. Це не лише новий місячний рекорд, а й на неймовірних 256 артсистем більше, ніж у попередній – серпень 2023 року.

Знищення російських артсистем у 2022 році:

  • лютий – 77 артилерійських систем,
  • березень – 239 артилерійських систем,
  • квітень – 135 артилерійських систем,
  • травень – 208 артилерійських систем,
  • червень – 137 артилерійських систем,
  • липень – 136 артилерійських систем,
  • серпень – 183 артилерійські системи,
  • вересень – 282 артилерійські системи,
  • жовтень – 333 артилерійські системи,
  • листопад – 174 артилерійські системи,
  • грудень – 117 артилерійських систем.

Знищення російських артсистем у 2023 році:

  • січень – 186 артилерійських систем,
  • лютий – 186 артилерійських систем,
  • березень – 186 артилерійських систем,
  • квітень – 238 артилерійських систем,
  • травень – 553 артилерійські системи,
  • червень – 688 артилерійських систем,
  • липень – 677 артилерійських систем,
  • серпень – 691 артилерійська система,
  • вересень – 947 артилерійських систем.

Як у 2022-му, так і у 2023 роках помітно, що найактивніше українські військові знищують ворожі системи в розпал наступальних дій. Рекорд 2022 року припав на період підготовки до звільнення Херсона. Українські війська активно знищували російські далекобійні системи, щоб якомога ближче підібратися до логістичних маршрутів ворога. Як наслідок, росіянам довелося втікати з правобережжя.

Зовсім не дивно, що нові рекорди у 2023 році припали саме на період контрнаступальних дій українських сил – з кінця весни по осінь. За час своєї зимової наступальної кампанії на Бахмутському напрямку окупаційні війська змогли потужно укріпити свої оборонні позиції на інших напрямках.

Тож саме знищення ворожої артилерії є першочерговим завданням для просування українських військ. Починаючи з мінометів і закінчуючи більш далекобійними засобами.

Коли українська артилерія на окремих ділянках фронту змушує замовкнути ворожу артилерію, тоді й виникають більш сприятливі умови для просування українських штурмовиків. В іншому разі вони ризикують загрузнути під ворожим вогнем на замінованій чи важкодоступній через укріплення території.

Відповідно складність просування зумовлює активізацію контрбатарейної боротьби. Тож ми й бачимо щомісяця нові рекорди знищення російської артилерії, починаючи з травня. Винятком став хіба що липень, коли українські війська знищили на 11 ворожих артсистем менше, ніж за місяць до того.

До слова, все це відбувається за тотальної переваги ворога в чисельності. На один постріл української артилерії на окремих ділянках фронту може припадати 10 ворожих пострілів.

Тож секрети успіху в таких умовах доволі прості – мотивованість і навченість українських артилеристів, а також відчутно вища точність за рахунок більш сучасних, аніж у ворога, артилерійських систем.

Як ми знаємо, ще від початку повномасштабної війни наші партнери робили акцент на постачанні саме далекобійних артилерійських систем. Серед них можемо, зокрема, відзначити:

  • M142 HIMARS (країна походження – США),
  • Panzerhaubitze 2000 (Німеччина),
  • САУ Caesar (Франція),
  • САУ Zuzana (Словаччина),
  • САУ Krab (Польща).

Звісно ж, українські артилеристи ефективно використовують й ті ж самі радянські артилерійські системи, які є й у ворога. Та як ми знаємо, золоте правило українського війська: будь-які недоліки компенсуються тактикою застосування та навченістю екіпажу.

Такі величезні втрати артилерійських систем за настільки короткий період не можуть не позначитися на боєздатності російської окупаційної армії. Артилерійські системи, про які мовиться у звітах Генерального штабу – це самохідні артилерійські установки, буксировані гаубиці та міномети. Загалом – вкрай важливі елементи боротьби на тактичному рівні.

Згідно з даними Global Firepower, Росія станом на початок 2023 року була лідером за чисельністю артилерійських систем у світі:

  • 6 тисяч 575 одиниць – самохідних артилерійських установок (1 місце у світі),
  • 4 тисячі 336 одиниць – буксированих гаубиць (3 місце у світі після Північної та Південної Кореї),
  • 3 тисячі 887 одиниць – реактивних систем залпового вогню (1 місце у світі).

Втім, ця статистика ґрунтується лише на офіційних даних. Тобто, фактично на тих, які відкрито оголошує сама російська влада.

Величезні втрати за 1,5 року повномасштабної війни проти України Росія, звісно ж, не визнає. Так само частина з цієї техніки перебуває в жахливому стані, тож її використання на полі бою – неможливе.

Крім того, GF не наводить оцінки кількості мінометів, що є на озброєнні російської армії, що позбавляє нас об'єктивної оцінки реальних втрат Росії. Адже можна припустити, що серед знищених 6 тисяч 477 артилерійських систем саме міномети мають найбільшу частку.

Можемо точно говорити, що з оголошених публічно 3 тисяч 887 реактивних систем залпового вогню Росія втратила вже щонайменше 798. Це понад 20%. Так само можемо порівняти й російські втрати з чисельністю української артилерії. За даними Global Firepower, на початок 2023 року в нашої армії було:

  • 953 одиниці – самохідних артилерійських установок (10 місце у світі, друге в Європі після Туреччини),
  • 889 одиниць – буксированих гаубиць (16 місце у світі, третє в Європі після Туреччини та Румунії),
  • 647 одиниць – реактивних систем залпового вогню (10 місце у світі, перше в Європі).

Втім, важко сказати, наскільки цей рейтинг відображає реальну чисельність української техніки. Адже протягом року й надалі партнери продовжували підтримувати нас озброєнням.

Ба більше, будь-які офіційні дані щодо наявної техніки під час війни закриті. Наостанок, цей рейтинг відображає лише загальну чисельність, але зовсім не враховує якість. Яка, можемо стверджувати, в українських військ значно вища.