Якщо снігу розтануло стільки ж скільки випало, льодовик перебуває у рівновазі, його край нерухомий. Таке буває рідко. Зазвичай льодовик посувається вперед або ж відступає. Цей рух помітний для ока. Однак результати досліджень свідчать - скажімо, льодовики Паміру щодоби наступають на 4 метри, Гренландії - на 38!.
Сучасні льодовики вкривають 11 відсотків суходолу. У них зосереджено більше 25 - ти мільйонів кубічних кілометрів льоду, тобто дві третини обсягу прісної води на планеті.
Товща крижаного покриву подекуди сягає 4 кілометрів. Такі гігантські масиви криги спричиняють розломи в земній корі. Але це краще, ніж якщо б вони розтанули. Якби раптом це сталося, рівень світового океану за найскромнішими підрахунками піднявся б на 55 метрів. Багато країн взагалі були б стерті з лиця Землі.
Найцікавішими для дослідників є льодовики Антарктиди та Гренландії. Тут ідеальні погодні умови для нарощення крижаної товщі. Ці масиви льоду, як індикатори, реагують на зміни клімату. Глобальне потепління вивчають саме тут, на полюсі, а не на спекотному екваторі.
Цікавими для вчених є й інші заледеніння, зокрема у французьких Альпах. Вони занурюють ручний бур на кількаметрову глибину. Добуті зразки льоду містять повітряні бульбашки, а часом навіть повітряні кишені. Вчені в лабораторних умовах вивчають хімічних склад повітря кількасотлітньої давності і порівнюють його з тим, що є зараз.
Завдяки цій практиці вони визначають динаміку похолодання, і можуть передбачити, що чекає на людину через 100 чи навіть 1000 років.