“Хлопці, я їх бачив – це не люди. Без чобіт, в іншого пів голови не має. Розумієте, я так працював і в мене психіка не витримала. Я до третьої години ранку плакав", - каже гірник шахти "Суходільська-Східна" Ігор Сметанін.
До трагедій на копальнях мимоволі звикаєш - в один голос повторюють мешканці чи не кожного шахтарського містечка. Трагедії виникають з року в рік.
Найбільші аварії на шахтах України за часів незалежності:
1992 рік - шахта Суходольська-Східна - 63 загиблих;
1998 рік - шахта імені Скочинського - 63 загиблих;
2000 рік - шахта імені Баракова - 81 загиблих;
2002 рік - шахта Україна - 35 загиблих;
2004 рік - шахта Краснолиманська - 37 загиблих;
2007 рік - шахта ім. Засядька - 101 загиблих.
За часів незалежності в надрах землі загинуло близько чотирьох тисяч гірників. За оцінкою незалежних експертів небезпечнішими за українські є лише китайські копальні.
Луганщина, де знаходиться шахта "Суходільська-Східна", по-суті живе за рахунок одного лише видобутку вугілля.
"У нас більше тут роботи немає. Окрім шахти більше немає нічого. Якби не шахта, то тут взагалі б молоді робити було нічого. На шахті у нас тут половина села працює", - каже мешканець Суходільська Іван Мацько.
Вугілля у цьому регіоні здебільшого коксівне - воно найдорожче. Металурги забирають його з "руками й ногами". Більшість металопродукції йде на експорт, тому, очевидно, - і видобуток вугілля неабияк збагачує, щоправда не шахтарів.
"Я за пекельну працю в проходці, де ніякого зрошування, де пил, розумієте, ось пил цей стоїть, де ти шість годин на лопаті не покидаєш - мені заплатили тисячу триста. По третьому розряду. Я працював в забої - але не маю права знаходитися. Якщо ти це скажеш - то ти на полігоні за 800 рублів. А загинули вони, тому що давай-давай, більше видобутку давай! Мільйони давай. Розумієте?”, - каже гірник шахти "Суходольська-Східна" Ігор Сметанін.
Цей "крик душі" завдяки мережі Інтернет за тиждень побачило майже 60 тисяч людей. Шахтарська правда достукалася й до прем’єр-міністра. На своїй сторінці в Фейсбуці Микола Азаров написав: "Я йому вірю". І пообіцяв прослідкувати, щоб гірника не звільнили за відвертість.
"Безвідповідальність, нехтування безпекою, технічна безграмотність, тому, розмовляючи з родичами загиблих, рятувальниками, я сам собі давав наказ: "Треба покласти край рукотворним катастрофам". Вугілля для нас стратегічне питання. Але не за будь-яку ціну", - каже прем’єр-міністр України Микола Азаров.
"Поки в шахті не вибухне - доти влада шахтарів наче не помічає. Після останніх трагедій Микола Азаров заявив про створення єдиного центру гірничої безпеки. На усіх шахтах планується встановлення незалежних телекомунікаційних систем контролю і спостереження, звідки інформація і надходитиме до центру. Щоправда, хто платитиме за безпеку - поки невідомо", - каже журналіст Едуард Ганишевський.
Традиційно - як тільки лихо на шахті - розслідування доручають урядовій комісії. Висновок експертів - баштовий копер на шахті імені Бажанова обвалився через неякісний бетон та заміну ще в радянську епоху шведського обладнання на вітчизняне, але значно важче. Інші дві шахти поховали шахтарів унаслідок вибуху метану. На "Суходільській-Східній" причину детонації досі з’ясовують, на шахті імені Бажанова чиновники винними попередньо вважають гірників.
"Я можу єдине сказати, що в шахті знайшли сигарети. Декілька пачок сигарет. І ймовірним запаленням газово-метанової суміші могло бути куріння", - каже перший заступник голови Держгірпромнагляду України Віктор Шайтан.
Порушення техніки безпеки є однією з головних причин трагедій на українських шахтах, переконують у Держгірпромнагляді. Причини халатності криються у системі оплати праці гірників: якщо за кордоном платять погодинно, то в Україні рахують кількість видобутого вугілля.
Для того, щоб прогодувати родини шахтарі часто свідомо ризикують своїм життям. А власники копалень попри мільйонні заробітки на модернізацію здебільшого витрачають копійки. Лише цьогоріч травмовано дві з половиною тисячі гірників, більше ста з копалень у власні домівки не повернулись.