"Якщо говорити про Україну, наше бачення таке: мабуть, НАК "Нафтогаз України" і в цілому Україна могли б вирішити дуже багато питань, прийнявши нашу пропозицію щодо злиття "Газпрому" й НАК "Нафтогаз України" і створення єдиної компанії. Ми можемо піти назустріч нашим українським друзям із розумінням того, що буде одна компанія, в якої будуть спільні цілі", - каже глава "Газпрому" Олексій Міллер.
Втім, чи ціну знизять, внісши зміни у формулу її визначення, чи це знову буде тимчасова знижка в обмін на поступки, як після Харківських угод - в "Газпромі" не уточнюють. Не розуміють, що саме пропонується і в Україні.
"Попри значну кількість українсько-російських зустрічей останнім часом, у відносинах між країнами суттєвих зрушень так і не спостерігається - усі переговори поки не дають результатів. Переламати їх хід українцям під силу. Але в нинішніх українських реаліях все залежить лише від однієї людини – Віктора Януковича", - каже журналіст Ольга Кучер.
За словами експертів, якщо позиція Росії, хоча б у загальних рисах відома, то в Україні досі вагаються. Тож, зрештою, кінцеве рішення за Віктором Януковичем.
"М'яч знаходиться все-таки на стороні Києва, будь ласка, якщо є якісь пропозиції, альтернативні тим, які прозвучали від Москви, то Москва готова їх розглядати. Те як виникла ця зустріч в Криму, те як вона так тихенько закінчилася свідчить про те, що це питання поки що знаходиться на стадії розгляду і в Москві, і в Києві. Навряд чи він задовольнив повністю російську сторону", - каже директор Українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов.
"Користь безумовно від таких розмов є, тому що вони, такі розмови, розставляють крапки над "І" - було чітко для Януковича мабуть сказано, що за таких, таких умов ми готові. Янукович скоріш сказав на це і на це ми готові піти, на це - ні. Давайте поговором про якісь варіанти", - каже директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребінський.
Вкотре поговорити наступного разу вирішили у Москві, яка від затягування процесу нічого не втрачає, тоді як Київ має обирати між ціною на газ у 400 дол. за тисячу кубометрів вже з четвертого кварталу, та втратою контролю над власною ГТС, а можливо і нафтогазовою галуззю загалом.
Після переговорів Мінпаливенерго з "Газпромом", які відбулися слідом за Фороською зустріччю Януковича з Путіним, формулювання російської сторони пом’якшали. Замість злиття двох компаній, там заговорили про "перспективну форму співпраці між "Нафтогазом і "Газпромом". Ясності це не додає. Головне питання - перспективна для кого?
"Спільне підприємство не потрібне Росії, це є лише проміжна ланка до більш серозної цілі, а саме до поглинання "Газпромом" НАК "Нафтогазу України", встановлення контролю над газовим ринком України", - каже експерт з енергетичних питань Центру Разумкова Володимир Омельченко.
"Це спільне підприємство є однозначно невигідне для України. Це перше. Друге - воно як завжди нажаль незалежно від того, хто знаходиться при владі, впаде під керівництво, незалежно навіть від відсотків, які будуть у підприємстві, навіть, 50\50, впаде під керівництво або приватного олігарха, або Російської Федерації", - каже голова правління альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик.
Тим часом в Києві не покидають надій злізти з російської газової голки, тому оголосили тенедер на розробку ТЕО для проекту будівництва морського терміналу з прийому скрапленого природного газу. Кажуть - розроблений і збудований на чужі 1,5 млрд. доларів, термінал буде мало не золотою жилою та головне, альтернативою російському газу.
"Йде мова про альтернативний канал забезпечення газом України, що безперечно зробить ціну на газ ринковою, а не політичною і зруйнує всі ці корупційні моделі, які будувалися довкола газового питання багато років в Україні. Тобто, ми отримаємо ринкову ціну, ми отримаємо незалежність енергетичну, диверсифікуємо канал постачання і ми, безперечно, отримаємо кращу ціну на газ в Україні", - каже голова Держагенства з інвестицій та управління нацпроектами Владислав Каськів.
Лише минулого року Україна імпортувала з Росії майже 40 мільярдів кубометрів газу за який заплатила близько 8 млрд. доларів, при тому, що ціни минулого року були значно нижчими за теперішні.
"Після введення двох черг ЛНДЖі-терміналу у 2014-2015 роках загальною потужністю 10 млрд. кубічних метрів, а також реалізації енергетичної стратегії, яка спрямована на ресурсозбереження, у 2020 році ми очікуємо, що газ імпортний який ми будемо отримувати по магістралям, по газогонам буде складати тільки 17,6 млрд. кубічних метрів", - каже заступник голови Держагенства з інвестицій та управління нацпроектами Віталій Дем'янюк.
У свою чергу, Росія, окрім знижок на газ, ласкаво запрошує Україну до Митного союзу. Обіцяє, що там газ буде ще дешевшим. Якими бувають результати подібних торгів з Москвою в умовах її монопольного положення як постачальника газу можна побачити на прикладі Білорусі. Там "Газпром" вже володіє половиною газотранспортної системи країни. Зараз Білорусь на межі дефолту і російські союзники у вигляді того ж "Газпрому" готові протягти руку допомоги у вирішенні економічних проблем Мінська і викупити 50% компанії "Белтрансгаз" за 2,5 млрд. дол. Кредит на приблизно таку ж суму Білорусь і просила у колег по Митному союзу.
"Економічні проблеми повинні якоюсь мірою підштовхувати Білорусію до ухвалення якихось, скажімо так, рішень, які б враховувалися і враховували інтереси Росії, тим більше, повторю - Росія на протязі багатьох років фактично дотувала білоруську економіку і в обмін на фінансові ресурси хотіла б отримувати певні політичні дивіденди", - каже керівник Центру СНД Дипакадемії МЗС РФ Сергій Жильцов.
У Литві, 37% ГТС якої вже давно належить "Газпрому", політичні дивіденди оцінили сповна. Парламент країни ухвалив закон, який забороняє постачальникам газу володіти газотранспортною системою. Її продаж "Газпрому" вісім років прем’єр-міністр країни називає чи не найбільшою помилкою за всю історію незалежності країни. В Україні ж поки розмірковують.