У 2014 році, державна влада продемонструвала свою повну неспроможність адекватно відповідати на виклики. Єдиною реакцією на анексію Криму був вивід звідти українських військ.
Читайте також: "Путіна знесли": навіщо росіянам показуватимуть серіал "Слуга народу" зі Зеленським
У кінці березня та в квітні ситуація фактично повторилася на Донбасі. Держава знову не змогла виконати взяті на себе зобов'язання з оборони території. Це було виявом банальної неспроможності. А коли до цього додалися ще й корупційні скандали, довіра до післямайданної влади була зруйнована остаточно.
Виникнення добровольчого і волонтерського руху – це адекватна відповідь суспільства на нікчемність влади. Люди взяли на себе частину повноважень держави.
Монополія на насильство, фундаментальна основа будь-якої влади, була зруйнована.
Протягом наступних п'яти років було зроблено чимало задля того, щоб у м'якій формі відновити баланс. Однак фактично було провалено один із основних кроків – реформування правоохоронних органів. Фасадна реформа Міністерства внутрішніх справ і створення Патрульної поліції мала тимчасовий ефект.
Читайте також: Розбірки зі стріляниною – маркер слабкості влади: експертка про замах на Соболєва
За короткий період історії незалежної України вакуум влади виникає не вперше.
Зростання рівня бандитизму в 90-х
На початку 90-х правоохоронні органи не змогли забезпечити дотримання законності. Молода держава, в якій не було необхідної законодавчої бази, в якій були великі проблеми з економікою, опинилась в заручниках бандитизму.
30 років тому, коли правоохоронні органи не могли гарантувати безпеку комерсантам, на їхній захист стали бандити. Йдеться про всі ці історії з кришуваннями і віджиманням майна. Легенди про бандитські дев'яності досі живуть у народній пам'яті. До того ж їх оспівують у книгах і фільмах, а хлопці з нашого району стали героями билин.
Пісня про хлопців із 90-х:
Багато з них загинули ще у тих буремних роках, багато хто, як і герой цієї пісні – Петровський, з'являються в сучасності у ролі спонсорів топових політиків. Дехто, як міністр Аваков, і самі стали політиками, а от одиниці, як Рінат Ахметов, знаходяться на вершині "харчової піраміди".
Арсен Аваков, Рінат Ахметов / Колаж 24 каналу
Я ще раз наголошую: я не порівнюю братву з 90-их з добровольчим рухом. Люди мали зовсім різну мотивацію. Проте, першопричина виникнення цих явищ одна – неспроможність держави адекватно реагувати на виклики і виконувати взяті на себе функції.
І в одному, і в іншому випадках наслідком стала поява організованих груп людей, які мають зброю на руках.
Сумніви щодо добровольчих рухів з боку політиків
Сьогодні добровольці отримали статус "учасників бойових дій", що є спробою політичного вирішення проблеми. Держава "закриває свої хвости". Адже, якщо не пояснити з точки зору закону, чому цивільні люди брали участь у бойових діях, то їх завжди можна буде назвати незаконними збройними формуваннями. Що, власне, дуже тривалий час і намагався робити Кремль.
Важливо: Підсумки нормандської зустрічі: на які поступки може піти Україна і чи чекати позитивних зрушень
Проте, навряд чи історія на цьому закінчиться. В Україні з'явиться ще не одне покоління політиків, яке буде спекулювати на цій темі, і піддавати сумнівам законність існування добровольчого руху.
І все це тільки тому, що влада в 2014 році була не спроможна адекватно реагувати на виклики. Мова не тільки про здатність збройних сил проводити бойові дії. Політики так і не змогли запропонувати модель, в якій кожен українець зможе долучитися до оборони країни.
► На початку 90-х подібна неспроможність вже викликала тотальну недовіру до влади. В індустріальному Донбасі ситуація була максимально загостреною. Феномен "наші рєбята", яким там зараз називають бойовиків, має походження саме з тих часів.
► Історія повторилася у 2014 році. Патріоти, добровольці, волонтери – люди з таким статусом отримали довіру суспільства, а держава її втратила.
Затримання підозрюваних у вбивстві Павла Шеремета
Кажуть, що це наступ на волонтерський рух і добровольців. Це все той самий феномен. Історія з презентацією результатів розслідування вбивства Павла Шеремета ілюструє, що тим, кого називають патріотами, довіряють більше ніж Міністру внутрішніх справ.
Для нової влади це є тривожним знаком, адже на сьогодні активна частина суспільства простим хлопцям довіряє більше, ніж правоохоронним органам.
Особисто я не знаю, винні підозрювані у скоєному злочині, чи ні. Я не схильний виправдовувати будь-кого через колишні заслуги чи авторитет. Мені хочеться сказати – хай вирішить суд.
Саме в цьому і полягає головний виклик: чи стане суд настільки відкритим і прозорим, щоб у суспільства не виникло сумніву щодо його рішення. Щоб провина підозрюваних, якщо вона буде доведена, змогла підвищити довіру до влади. У випадку якщо вирок буде виправдальний, міністр має піти у відставку, а слідчі підрозділи поліції негайно потрібно буде реформувати.
Читайте також: Путін робить усе можливе, аби Україну не прийняли до Євросоюзу: шокуючі факти
Як би там не було, сенсаційна презентація розслідування вже стала не рекламою для поліції, а лакмусовим папірцем для влади, таким собі новим тестом на спроможність.
Що відомо про вбивство Павла Шеремета:
Журналіст Павло Шеремет загинув 20 липня 2016 року у Києві під час вибуху автомобіля.
Після сотень допитів та експертиз, поліція встановила основну версію злочину – Шеремета вбили з метою дестабілізації соціально-політичної ситуації в Україні.
12 грудня Нацполіція затримала та оголосила підозри фігурантам справи. Усі підозрювані – волонтери та колишні добровольці війни на Донбасі.
Головне про підозрюваних у справі Шеремета: дивіться відео