На підсумки цього референдуму з тривогою чекала вся Європа – адже ж якби його було проведено з законними результатами, це означало б новий прецедент для політики усього Євросоюзу: голосуванням громадяни окремої країни ЄС вирішували б, чи підкорятися їм загальноєвропейським правилам, а чи ні.

"І шумить, і гуде"

Саме таке питання було винесено в Угорщині на обговорення: чи виконувати прописані Європою квоти на прийняття в країну біженців? Згідно з загальноєвропейськими правилами, угорці повинні до кінця року дати в себе притулок тисячі трьомстам з 1,5 мільйонів "прибулих" сирійців (загалом же – 2300 людям), що навіть для такої невеликої країни, як Угорщина – зовсім небагато. Але сенс референдуму – не в кількості, а, якщо так можна висловитися – у "якості" біженців: як відомо, угорський уряд так само, як уряди ще трьох країн так званої "Вишеградської четвірки" (до складу якої, окрім Угорщини, входять також Польща, Чехія та Словаччина) відмовляються приймати в себе саме біженців з Близького Сходу, позаяк вони, на їхню думку, можуть "докорінно змінити християнський уклад життя". Іншими словами – вони не бажають створювати в своїх країнах ісламські громади, вочевидь, надивившись на те, які проблеми виникають навколо таких громад у сусідніх державах. Керівники Польщі та Чехії навіть напряму заявляли, що готові, мовляв, "прийняти у себе більшу кількість біженців з України", лишень не з ісламських держав на кшталт Сирії, Іраку або Пакистану.

Щодо прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, то він неодноразово підкреслював, що "не дозволить вирішувати життєві для угорців та Угорщини питання десь за кордоном" й навіть пропонував Євросоюзу купити який-небудь нічийний острів поблизу берегів Сирії, аби облаштувати там на європейські гроші чи то величезний табір для біженців, а чи гігантський колектор, де ті сирійці та громадяни інших ісламських держав, які туди потрапили, могли б подавати свої заяви про надання їм відповідного статусу, не обтяжуючи своєю присутністю доброчинних європейців. За цю ідею, а також за будівництво на зовнішньому кордоні Угорщини стіни, яка покликана перешкоджати навалі біженців, що йдуть через Сербію, Орбана неодноразово піддавали різкій критиці з боку, скажімо канцлера Німеччини Анґели Меркель, яка, запросивши до ФРН мільйони біженців та заявивши, що "wir schaffen das!" (тобто – "ми впораємося з цим!"), почала вимагати допомоги та європейської солідарності від країн-сусідів.

А чи був референдум?

Втім, факт полягає у тому, що, згідно з так званими "Дублінськими угодами", кожна країна, яка вступає до Євросоюзу, бере на себе обов'язок надати притулок певній кількості біженців, пропорційно її можливостям, кількості населення та території. Таким чином, сам факт проведення референдуму з цього питання в Угорщині є порушенням європейських правил, яких Угорщина зобов'язалась дотримуватись, вступаючи до ЄС в 2004 році. Тож не дивно, що за голосуванням, яке проводили 2 жовтня, з напругою слідкувала вся Європа.

З цього боку, європейці можуть перевести дух: згідно з угорським законодавством, референдум, який відбувся, не було визнано легітимним. Угорські виборці проявили до нього значно менше уваги, ніж всі інші європейці: після закінчення підрахунків виявилось, що до урн прийшли лише 40% громадян, які мають право голосу. За законом, їх повинно було бути більш, ніж 50% (50%+1 голос), аби референдум вважали таким, що відбувся, тож результат голосування ні на що не впливає. Більшість угорців проігнорували голосування, незважаючи навіть на те, що правляча партія "Фідес" у день голосування пішла на пряме порушення закону, масово розсилаючи СМС із закликами прийти на референдум та проголосувати "проти" (тобто, проігнорувала "день тиші"). Угорці вирішили провести свій вихідний у який-небудь інший спосіб.

Цікаво, до речі, що ще до закінченні підрахунків російський телеканал "Россия 24" поквапився оголосити, що, мовляв, "95% угорських виборців проголосували проти прийому біженців". Насправді ж, "коли розвіявся дим", виявилось, що "проти" проголосували навіть не 95, а всі 98,3% – але не "угорських виборців", а лише тих із них, хто вирішив прийти на вибори. До того ж, 6,3% бюлетенів виявились взагалі недійсними – такий високий відсоток помилкового заповнення місцева преса пояснила сатиричною кампанією "партії Собак з Двома Хвостами", яка прокотилася по телеканалах напередодні референдуму. Вона, мовляв, ввела багатьох в оману щодо того, як правильно заповнювати бланк.

Проте, російський телеканал, як це з ним відбувається в останні роки постійно, банально збрехав: у цілому виходить, що проти прийому біженців проголосувала не переважна більшість угорців, а менш за 40%. Результат було офіційно визнано недійсним, що не завадило Вікторові Орбану... проголосити себе переможцем. "Ми досягли відмінного результату", – заявив він того ж вечора в Будапешті. "Наша зброя буде вельми гострою й в Брюсселі!". Про те, що референдум виявився нелегітимним, він змовчав.

Водночас Орбан проголосив про свій намір змінити Конституцію країни. Про конкретні плани він нічого не сказав, але підкреслив, що "сьогодні люди висловили свою волю і вона повинна бути закріплена в Основному законі". Знову ж таки: яка різниця, що за законом "висловлення волі" виявилося недійсним? Головне – висловили, а якщо так – давайте міняти Конституцію. Як – це вже прем'єр-міністр вирішить... Щоправда, слід зазначити, що партія "Фідес", хоч і є правлячою в Угорщині, все ж таки не має необхідних для внесення змін до Конституції двох третин голосів у парламенті – навіть з підтримкою праворадикальної партії "Йоббік", сумнозвісної в Україні своєю участю у фейковому "референдумі" в Криму.

Читайте також: Саміт ЄС: Злагода без злагоди

Опозиція ж, у свою чергу, заявила, що бачить в результатах референдуму "перемогу здорового глузду" й зажадала відставки Орбана. "Якщо уряд діє, посилаючись на недійсний референдум – воно відкрито порушує Конституцію", – заявив, зокрема, голова Угорської Соціалістичної партії (MSZP) Д'юло Молнар. Керівник ліберальної партії "Разом" (Együtt) Віктор Сіґетварі вважає: "Орбан програв голосування про довір'я своєму уряду – в будь-якій нормальній країні після цього прем‘єр подав би у відставку".

Кому легше?

Недійсні підсумки угорського референдуму були сприйняті в Європі з великою часткою полегшення. Прецеденту непідкорення європейським законам не було створено. "Для пана Орбана це – не вельми добрий день, але вельми добрий – для Угорщини та для ЄС", – заявив міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн в інтерв‘ю німецькій інформаційній агенції dpa. На його думку, угорський народ проявив себе більш проєвропейським, ніж угорський уряд.

У свою чергу, лідер соціал-демократичної фракції Європарламенту Джанні Пітелла привітав результати голосування: "Перемогла вся Європа. Популізм та ксенофобія – програли". Він вважає, що "стінка з брехні та колючого дроту", яку Орбан звів проти біженців, починає хитатися.

Німецька ліва опозиція в особі депутатки Європарламенту Ґабі Ціммер також вважає, що результат угорського референдуму – це "гол у свої ворота" для Орбана. "Незважаючи на кампанію ненависті, напівправди та брехні про біженців, незважаючи на вседержавне шоу його партійних приятелів, референдум Орбана підтримала менш, ніж половина угорців", – заявила голова фракції "лівих" Європарламенту.

Що тепер?

Незважаючи на цей брюссельский єврооптимізм, а також відкинувши фактичний бік питання, Орбан продовжує вважати себе переможцем й готувати подальші кроки, спираючись на результат недійсного референдуму. З правової точки зору угорський прем'єр не може вимагати від європейців дозволити йому не виконувати загальноєвропейські правила. Проте, слід взяти до уваги два пов'язаних між собою моменти. По-перше, незважаючи на проявлену політичну апатію, більшість угорців й насправді не бажають приймати у себе сирійських біженців – точніше буде сказати, біженців-мусульман. Вони бачили, що коїлось на Будапештському вокзалі десь так з рік тому, і побоювання "нашестя зі Сходу" глибоко сидять в них. Виходячи з цього, по-друге – слід чекати від угорської влади пасивного опору – такого ж, який чинить розміщення в країнах "Вишеградської четвірки" сирійських біженців, наприклад, Словаччина – висуваючи концепцію так званої "гнучкої солідарності". Вона, якщо коротко, полягає в такій пропозиції: хто не бажає приймати у себе біженців – має пропонувати країнам, які їх приймають, грошову та іншу матеріальну допомогу. Ця ідея збирає наразі в Європі дедалі більшу підтримку.

Щодо інших країн ЄС – то й вони, нехай і повільно, а часто й на власний розсуд, але міняють свою міграційну політику. Це почалось ще до угорського референдуму. Європа повільно, але невідворотно "зачиняється": перерізано "Балканський маршрут", укладено угоду з Туреччиною про повернення сирійських біженців назад до турецьких таборів, готується докорінна реформа, покликана посилити контроль за зовнішніми кордонами Євросоюза.

Тож можна сказати, що угорський уряд, нехай і вкрай євроскептично налаштований, – не єдиний у своїх намаганнях відокремитись від біженців. І Брюсселю, і уряду Німеччини, який спровокував поточну кризу, доведеться міняти свою політику, як би від цього не відхрещувалася канцлерка Анґела Меркель. Тому що для ЄС життєво необхідна підтримка країн-членів спільноти. Якщо протиставляти європейську політику національним політикам – то наприкінці національні держави можуть сказати "до побачення" Євросоюзу так само, як це зробили британці – незважаючи на всі переваги, які дає їм "спільний дім".

Щодо конкретного питання про біженців – багато буде залежати від ключових виборів в Європі, які відбудуться наступного року. В Нідерландах парламентські вибори прийдуть навесні, у березні, і опитування демонструють, що Ґеерт Вільдерс, який закликає до виходу з ЄС із своєю партією PVV (тією, яка ініціювала ще один референдум – щодо непідписання асоціації з Україною) може набрати доволі значну кількість голосів – не більшість, далеко не більшість, але все ж таки... У квітні-травні у Франції відбудуться президентські вибори: лідер праворадикального "Національного фронту" (того самого, який був вельми щедро профінансований російськими банками) Марі Ле Пен вже оголосила, що в разі своєї перемоги вона також одразу ініціює референдум про перебування Франції у ЄС. Знову ж таки – шансів стати президентом у неї все ж таки замало, але галасу вона ще накоїть – у цьому нема жодного сумніву. Восени наступного року в Німеччині відбудуться вибори до Бундестагу – й на них може посилитися знову ж таки тісно пов‘язана з Путіним та Москвою партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD), яка теж закликає до виходу з Євросоюзу. Тож європейцям і насправді є про що переживати – нехай навіть угорський референдум і зазнав поразки.

Читайте також: Збитий "Боїнг": московські знущання