Сюжет, який повторювався роками

На нинішній українській території розвивається певна культура чи етнос – роки, десятиліття, століття. За цей час вона вибудовує систему управління, систему порядку, економічний лад, світогляд та етику. Але згодом – і чомусь завжди зі Сходу – з'являється більш войовнича культура, яка загрожує культурі усталеній. Одна хоче воювати, інша – розвивати економіку.

Читайте також Окупанти отримали новий дедлайн від Путіна: час піджимає

Як правило, від кіммерійців до гунів, сценарій мав один і той самий сюжет: завойовники зі Сходу хотіли стати власниками тієї системи культури та економіки, яка вже була влаштована на українській території. Але оскільки сама ця система не хотіла годувати нових власників, вона найчастіше перебиралася далі на Захід. Адже перейти від виробництва до війни – те, що ми зараз називаємо "мобілізація та режим воєнної економіки" – було надто важко. Легше було піти реалізовувати свій етнічний проєкт десь на іншій території.

Так поводилися суспільства у добу, коли міжнародне право, хоча вже й існувало в певному вигляді, однак священність державних кордонів мала силу лише тоді, коли ти мав зброю та солдатів, аби їх захистити.

Вже римські філософи права задумалися, що безпека кордонів повинна триматися на чомусь іншому. Вони висунули ідею, що римські кордони охороняють боги. Тоді це було цілком притомним поясненням. І от відтоді 2 тисячі років Європа йшла до принципу непорушності державних кордонів – з мрією, коли прикордонна служба буде потрібна лише для того, аби пропускати туристів та комерційний транспорт, але аж ніяк не для ведення бойових дій.

До теми Якщо Україна програє у війні, у тренді стануть диктатури

Україна аж до XX століття все ще діяла так, як діяли готи чи гуни в старі часи. Під тиском зі Сходу переїжджала на Захід – так з'явилися українські села в Канаді та українські вулиці в США. Та й іще у 2022 році багато хто з українців та українок мав цей інстинкт, обираючи хоча б сусідню Польщу, де утворилася велика українська громада, щоб там реалізуватися, відбутися як спільнота.

Але цього разу ми нарешті маємо створити прецедент, щоби показати, що ми більше не хочемо переїжджати будувати Україну десь. А для цього нам потрібні свої, захищені державні кордони.

Польський президент Анджей Дуда, якщо вірити пресі, 7 лютого таки сказав, перебуваючи у Руанді, що Дональд Трамп дійсно здатен завершити війну в Україні за 24 години. Пам'ятаємо, що це той самий Трамп, який ще не так давно хотів купити у Данії Гренландію. Тому він і зараз цілком серйозно може сказати: "Українці, нумо я вам куплю Гренландію, в нас для цього є багато доларів. Буде вам замість Криму та Донбасу, яка різниця?".

В тому-то й річ, що в нас вже виробилося стійке розуміння того, що є своїм і належить нам.

Україна може створити історичний прецедент

Важко сказати, коли Україна поверне собі фізичний контроль над усіма своїми кордонами. Однак нам точно належить виконати революційну роль у міжнародному праві з приводу непорушності державних кордонів, щоб хоча б спробувати напрацювати нове спільне рішення для цілого світу. В нашому випадку правові норми, що захищають кордони, зазнали повного краху.

Зауважте Судово-реабілітаційна програма для ветеранів: що це таке та для чого потрібне

Мабуть, половина країн на планеті просто не в змозі захистити свої кордони – зокрема, країни Глобального Півдня. З їхнього боку попит на таке рішення може бути великим і навіть вирішальним. Це може бути автоматичний алгоритм дій у відповідь на порушення будь-чиїх державних кордонів:

  • блокування/конфіскація резервів центробанку,
  • ордери на арешт керівництва країни-агресора,
  • блокування всієї її міжнародної комерції.

Досі охорона державних кордонів вважалася суверенним обов'язком кожної країни, а їх визнання здійснювалося на рівні двосторонніх відносин. Та й не може НАТО прийняти до свого складу всіх охочих.

Американці зараз вкрай стурбовані, що їхній державний кордон порушують іммігранти. Консенсусу з цього приводу вони знайти не можуть. То хіба не час знайти глобальне рішення для того, як ми розуміємо, як ми захищаємо, як ми запобігаємо порушенню державних кордонів? Як ми технічно оснащуємо державні кордони та прикордонні служби? Які закони ми схвалюємо для захисту кордонів?

Важливо Якщо по Києву запустили "Циркон", то перед НАТО постає гостре питання

Міжнародне право – вкрай складна сфера, де багато що будується на прецедентах. Україні варто поборотися на дипломатичному рівні, щоб створити наш прецедент того, як ми боремося за свої державні кордони, і довести, що захищеність державних кордонів – це пріоритет. Причому захистити їх потрібно не просто зброєю і людьми, а силою права.

Мабуть, всі ми могли б переїхати на Захід і там жити, працювати. Ми б там всі помістилися – є чимало незаселених земель і в Канаді, і в США. Але ж ми більше не кіммерійці та не скіфи – ми українці та українки, і нам потрібно мати своє. Так само як і іншим націям. Тому рухаймо правову лінію захисту державних кордонів – це на часі. Створити історичний прецедент в цій сфері – цілком у наших силах.