На відміну від ряду ЗМІ, ми ставимося до оприлюдненої інформації зі стриманим реалізмом: хоча Україна у порівнянні з минулим роком і піднялася на одну сходинку вгору, втім, у цілому наша армія все ще балансує на межі третьої десятки і залишається позаду таких позаблокових країн як Єгипет, Іран, Бразилія, В'єтнам, Австралія, ба навіть Північна Корея.
Читайте також: Маленьке диво: волонтерський медичний проект відновлює ногу бійця
Трійку лідерів стабільно очолюють Сполучені Штати Америки, їм дещо поступається Росія, за ними, третьою, йде армія Китаю.
Отже, ось вона, очевидна ложка дьогтю для тих, хто переможно кричить "А ми їх все рівно однією лівою! Шапками закидаємо!". Контраст між українською та російською арміями все ще разючий.
Хай ми і маємо надзвичайно вмотивоване та патріотичне Військо, оснащення якого потроху змінюється на краще, та все ж кількісний розрив з росіянами, яким дісталися залежі ще радянського військового залізяччя, продовжує бути дуже відчутним.
У разі відкритої масової навали другої найсильнішої армії світу нам доведеться дуже і дуже постаратися, аби утилізувати живу силу та військову техніку агресора до ноги. Нижче – інфографіка, яка наочно покаже різницю.
Втім, геть не варто впадати у відчай: кажуть, чим більша шафа, тим гучніше вона падає.
Головна наша сила у тому, що ми обороняємо власну землю, воюємо за правду і не прагнемо загарбати чужого. Не варто забувати й про те, що війни найчастіше виграють саме вмінням та якістю, а не гарматним м’ясом.
Істотно вплинути на цей показник, значно підвищити якість оснащення наших бійців може кожен із нас. Саме цій меті слугують проекти "Оперативне реагування", "Я снайпер", "Захисники Маріуполя" чи навіть "Сім коптерів РС-1": ми збираємо кошти, купуємо необхідне спорядження та одразу ж передаємо його на фронт. Тож друзі, долучайтеся: війна триває, і наша участь і досі дуже і дуже важлива.
Читайте також: Снайпери дякують за відчутну допомогу з тилу