Одеса, середина 20-х років. Усі хлопці захоплюються літаками або ж мріють підкорювати океани. У 15-річного Валентина інші пріоритети. У свої 15 років він уже листується із засновником теоретичної космонавтики Ціолковським, а в 16 років пише книжку під назвою "Проблеми експлуатації планет", де впевнено описує, як у майбутньому можна колонізувати Марс і Венеру.
Одесит розумів: щоб дістатися до омріяних планет, потрібні надпотужні двигуни. Вирішення цієї проблеми він і взяв на себе. Вже перше дітище, двигун на рідкому паливі, міг підняти 175 кг. З кожним роком Глушко дописуватиме до цієї цифри нулі. Згодом виник український дует, що тримав на собі всю космічну галузь – вихідець із Житомира Корольов проектував ракети, а Глушко – їхнє серце.
1945 року інженера відправили до Німеччини подивитися на трофейні ракети "Фау". Це був справжній ляпас – вони були значно потужніші й досконаліші. У Глушко прокидається справжній азарт. Він повинен зробити кращі. Далі все, що б не запускав СРСР в космос, було оснащене двигуном українця: перший супутник, дослідницька станція на Місяць та Венеру, перший космонавт і перша орбітальна станція "Союз" — усе це він.
Могло бути й більше. Глушко невтомно носив у Кремль стоси детально розписаних пропозицій: експедиція з шести космонавтів на Місяць та політ на Марс. Утім до таких висот Радянський Союз ще не був готовий. А от у чому вдалося переконати, то це побудувати станцію "Мир". На ній майже 10 років безперервно жили космонавти, які провели 23 тисячі експериментів.
Останнє його творіння – велетенська ракета-носій "Енергія" потужністю 20 млн кінських сил. Проект, до розробки якого прямо чи опосередковано задіяли близько 1 млн осіб і завдяки якому Кремль зміг залікувати зачеплену гордість і вивести орбітальний літак "Буран" – аналог американського шатла. "Енергія" могла підняти аж 740 тонн. Тобто за своє життя Глушко перевершив власні результати у понад 4 тисячі разів.