Щодо цього питання насправді не все так однозначно. Детальніше про права й інтереси безпосередньо тих людей, які зайняті в секс-індустрії – у відеоблозі.
Читайте також Alyona Alyona вразила відвертими зізнаннями про особистий досвід у сексі
Що означають терміни
Насамперед розберімося із визначенням. Під терміном "секс-праця" я розумію надання сексуальних послуг між дорослими особами на підставі взаємної згоди.
У разі відсутності такої згоди хоча б однієї зі сторін через погрози, обман, шахрайство тощо, ці дії є порушенням прав людини і повинні кваліфікуватися як кримінальний злочин.
Таким чином важливо чітко відрізняти секс-послуги від торгівлі людьми й сексуальної експлуатації, що є злочинами завжди.
Наразі у світі існують 3 варіанти законодавчого врегулювання секс-праці:
- криміналізація;
- легалізація, відома як шведська модель;
- декриміналізація.
Коротко про криміналізацію
Криміналізація секс-праці передбачає закони та політики, що криміналізують секс-працю або накладають штрафи на неї. Під заборону підпадають пропонування секс послуг, "утримання борделів" або життя коштом "проституції".
Попри це, така модель – не вихід і не рішення, тому що світові дослідження показують, що криміналізація секс-праці зазвичай тільки поглиблює проблему, а не викорінює її.
Криміналізація штовхає секс-працівниць і працівників у підпілля, змушує працювати в небезпечних умовах, з мінімальними можливостями на захист і підтримку з боку державних структур.
Що важливо, праця в підпіллі не дозволяє звернутися до правоохоронних органів, а якщо заяву таки подали, шанси на справедливе слідство мінімальні. А це забезпечує злочинцям безкарність і "зелене світло" на нові злочини.
Тобто криміналізація секс-праці ніколи не зменшить попит на секс-послуги в країні. Досвід показує, що такі послуги все одно надаватимуться, проте загнані у підпілля секс-працівниці залишаються безправними.
Повний випуск блогу "Територія рівності": дивіться відео
Коротко про легалізацію секс-індустрії
Наступна модель – легалізація секс-праці, що дозволяє цей вид послуг за певних умов: наприклад, за умови ліцензування борделів або окремих секс-працівниць. Така система діє, наприклад, в місті Амстердам та у Німеччині.
Складність такого підходу в тому, що держави зобов'язані переконатися, що їхня система поважає права секс-працівниць і працівників.
Однак часто цей обов'язок залишається лише на папері. А на практиці маємо стигматизацію і дискримінацію секс-працівниць та працівників і неефективну роботу правоохоронців.
Врегулювати секс-працю можна трьома варіантами / Фото Global News
Поганий приклад легалізації – Туніс. Туніські секс-працівниці й працівники, які працюють у ліцензованих борделях, але хочуть залишити свою роботу, мають пройти авторизацію в поліції та довести, що вони можуть заробляти собі на життя "чесним" шляхом. Ті, хто працюють поза цими правилами, так і лишаються без захисту закону.
Шведська або скандинавська модель
Останнім часом особливої популярності набула так звана шведська або скандинавська модель, що передбачає криміналізацію клієнтів. Тобто покарання чекає на людину, яка купує секс-послуги, а не яка їх надає.
Ця модель нібито покликана ставити на перше місце інтереси і права секс-працівниць і працівників, а також – стимулювати їх змінювати роботу.
Хоча за шведською моделлю секс-працівниці і працівники безпосередньо не несуть кримінальної відповідальності, такі аспекти як плата за секс послуги і оренда приміщень, все ж переслідуються як кримінальний злочин.
Секс-працівниць і працівників за такої моделі все одно може переслідувати поліція. А на практиці це означає, що вони піддаються більшому ризику, адже нерідко прагнуть захистити клієнтів від правоохоронців.
Зверніть увагу Квартал червоних ліхтарів в Амстердамі закривають назавжди: причина
Секс-працівниці розповідали Amnesty International, що їх просили приходити до клієнтів додому, або надавати послуги десь у лісі, аби тільки ті не попалися поліції.
А отже, самі секс-працівниці не могли обрати безпечніше для себе місце. Окрім того, шведська модель значною мірою таврує або "маркує" секс-послуги, що веде, врешті решт, до тих же дискримінації та ізоляції секс-працівниць чи працівників.
Коротко про декриміналізацію
Нарешті, останнім видом урегулювання секс-праці є її декриміналізація. Це означає скасування законів, що криміналізують секс-послуги або накладають штрафи за них.
Саме таку модель, зокрема, підтримує Amnesty International. Адже декриміналізація захистить ширше коло прав секс-працівниць і працівників. Мовиться про такі права:
- доступ до регулярних медичних послуг;
- можливість повідомляти про злочини у поліцію й гарантію, що ці злочини розслідуватимуться;
- впевненість у тому, що їхніх рідних не засуджуватимуть за "життя коштом" секс-праці.
В Україні наразі за заняття секс-працею передбачається адміністративна відповідальність — у вигляді штрафу. Водночас створення або утримання так званих "місць розпусти" і так зване "звідництво", а також – сутенерство чи втягнення особи в проституцію передбачають кримінальне покарання.
Найкращий спосіб врегулювання секс-праці – декриміналізація / Фото The New York Times
І саме останні статті часто застосовуються не щодо сутенерів, які дійсно наживаються на інших, а щодо самих секс-працівниць і працівників, які можуть разом знімати приміщення й не втягнуті в корупційні схеми.
Поліція під час затримання секс-працівниць на такій квартирі, "назначає" одну із секс-працівниць "сутенеркою" і відкриває щодо неї кримінальну справу.
Цікаво У ліжко до диктатора: як для Лукашенка підбирають секс-рабинь – розслідування
Секс-працівниці, як правило, не мають статків, щоб оплатити адвоката або адвокатку, які б їх захистили, а також – на так зване "кришування", щоб їх не чіпали.
На жаль, ідеального варіанту врегулювати секс-працю наразі немає. Це складне питання, яке вимагає окремого комплексного підходу, в кожній країні – свого.
Але одне варто пам'ятати напевне: права людини, секс-працівниць і працівників мають бути у пріоритеті над маніпуляціями політиків, моральним тиском чи клікабельними заголовками.
"Нічого про нас – без нас"
Саме тому уряди повинні ухвалювати будь-які рішення лише після активного обговорення з тими, хто надають секс-послуги. Є такий принцип "нічого про нас – без нас", і саме його потрібно застосувати у розв'язанні такого непростого питання.
Окрім того, важливо завжди пам'ятати про негативні причини, які можуть змусити людину займатися цією справою. Мовиться зокрема про боротьбу з бідністю, гендерною нерівністю, дискримінаційною політикою щодо міграції тощо.
Наголошу ще раз, що секс-працею можна називати лише ті випадки, коли мовиться про повнолітніх осіб, які діють за свідомої згоди. Торгівля людьми, сексуальна експлуатація дітей і дорослих – це злочини, яким кожен уряд зобов'язаний протидіяти на найвищому рівні.