1 серпня солдати потрапили у засідку під Краснопартизанськом. Олександр, аби вирватися з пастки, вивів бійців на територію Росії.

Що наземний, що повітряний коридор постачання був закритий. То вже треба було приймати якісь рішення, рішення зверху прийшло. Нам сказали самим виходити, не те, щоби визначатися виходити з оточення, пробиватися з боєм. Ми не могли цього зробити. Ми могли втратити багато людей, а що найгірше — це попадання в полон,
— каже командир роти 72-ї окремої механізованої бригади Олександр Портяненко.

"Ми перебували за крок від смерті", — солдат

Для правосуддя вчинок ротного — злочин, а для солдата роти — життя. Володимир — один з бійців, котрих Олександр виводив з засідки.

"Умови жахливі: води нема, їжі нема, снаряди не ті скидували три рази нам, не було навіть чим стріляти. Дезертирство? Ми не вважаємо це дезертирством, він врятував нам життя, ми йому зобов'язані життям, ми будемо стояти до кінця. Майно він не пошкоджував, його пошкодили обстрілами з мінометів та "Градів", а йому приписують, що це ми пошкодили", — розповідає боєць 72-ї окремої механізованої бригади Володимир.

Олександр Портяненко — не злочинець,
— каже правозахисник, який взяв на поруки Олександра Портяненка Дмитро Рева.

Адвокат Олександра Портяненка Оксана Томчук вважає, що дане обвинувачення нічим не обгрунтоване. Йому висунута підозра щодо дій, вчинених у військовій діях, з точки зору юристів — це є абсолютне безглуздя, тому що зараз триває АТО.

Олександра Портяненка відпустили на поруки

Суд випустив Олександра на поруки, проте йому досі загрожує від 5 до 10 років в'язниці. За декілька днів кордон перейшли й інші солдати 72-ї бригади. Доки ротного судять на батьківщині, 5 його побратимів, офіцерів тієї ж бригади, потрапили під приціл російської "Феміди". Їм інкримінують використання заборонених засобів ведення бою.

Цих людей змушували визнати, що вони ведуть вогонь по Росії,
— каже екс-начальник Генштабу, головнокомандувач Збройних сил України Михайло Куцин.

Українські солдати не стріляли у відповідь

Солдати стверджують — вони взагалі не стріляли у відповідь. Хоча їх обстрілювали саме з боку Росії. Зрештою, і стріляти, кажуть, було нічим. Але у військових чинів щодо цього інша думка.

"В них була зброя, озброєння, боєприпаси, в них все було. Можливо було знищене важке озброєння. Але особиста зброя і боєприпаси у них були. А від обстрілів "Градом" вони могли захиститися. Для того, щоб захиститися від обстрілів з "Градом" треба закопуватися в землю", — каже перший заступник начальника головного управління по роботі з особовим складом Олександр Голоднюк.

Бійців відправили у Білу Церкву

Солдати повертались в Україну з Росії двома групами. Першу мали вивезти нібито безпечним гуманітарним коридором. Натомість, хлопці потрапили під обстріл.

На території України солдат посадили у потяг. Куди везуть — їм не сказали, і коли минали Київ, спинили поїзд та вийшли. Вимагали відпустити їх додому. Сюди ж прибули родичі та керівництво Міноборони.

Загальними зусиллями вдалося переконати військових чинів спрямувати хлопців у Білу Церкву, де розташована їхня бригада. Проте відпустки, про яку так мріють виснажені воїни, їм досі не надали.

Продовження історії хлопців дивіться у наступній частині програми.