Кожен з її виробів - посуд, предмети інтер'єру, чи прикраси - унікальні, просякнуті духом рідної землі, її віковою мудрістю та філософією.
"В кераміці стільки нового можна зробити і стільки старого! Пропустивши через себе, можна видати назовні людям, вкласти тепло душі", - майстриня Жанна Россипчук.
Перші творчі пошуки майстриня починає несподівано для себе. З маленької грудки глини в руках жінки тоді народилося перше дивовижне звіря.
Відмовившись від успішної фінансової кар'єри, жінка все глибше поринає у світ мистецтва.
Засвоює уроки від знаних майстрів, експериментує зі своїми першими глечиками і тарілками, вивчає різні культури - трипільську, японську, критську, мексиканську.
Каже, що сам процес роботи - справжня магія.
"Іноді просто сідаєш, як перед пустим полотном, береш інструмент в руки - і бачиш тільки результат. Це взаємодія тебе, глини, сили кола і ще якоїсь вищої сили", - майстриня Жанна Россипчук.
Кожна з речей - єдина в своєму роді, тож двох однакових створити просто неможливо.
Для роботи майстриня власноруч виготовляє інструменти.
Використовує і старовинні приладдя, що дісталися їй від діда-прадіда.
А якось, досліджуючи древніх трипільців, винаходить свою власну техніку - "плетену кераміку".
"Я робила трипільські глечики за технікою джгутової кераміки. Коли робиш "ковбаски" - і з них роблять глечики. От я так бавилася з цим трипіллям - і врешті-решт ця джгутикова кераміка перетворилась на дива", - майстриня Жанна Россипчук.
В процесі роботи авторка досліджує і прадавню символіку. Каже, що сакральні знаки на прикрасах часто творять чудеса.
Дива, втім, розказує Жанна Россипчук, тривають і після того, як річ готова. Навіть феномену, коли у глиняному посуді їжа смачніша, знаходить наукове пояснення.
"Довжина хвилі, яку виділяє глина, дорівнює довжині, яку виділяє людське тіло. І та біблійська істина, що людина зроблена з глини, фактично, вже науково доказана. Смак їжі виходить смачнішим завдяки гармонії, яку глина додає", - майстриня Жанна Россипчук.
Щоправда, зізнається мисткиня, нерідко знаходяться і такі, хто не розуміє простоти цього природнього матеріалу.
Натомість, зсилаючись на технологічний прогрес, вимагають чогось значно складнішого.
"Речі, які ми робимо, навпаки, додають цьому шаблонному світові якусь родзинку. Коли беруть ці речі в руки, всі посміхаються", - майстриня Жанна Россипчук.
Сама ж Жанна Россипчук і далі заглиблюється у історію та різні культури людства, а у власних роботах переосмислює їх для сьогодення.
Каже, що у гончарстві не існує поняття "зробив усе, що міг" - тож мисткиня відкриває творчість в усіх її нескінченних проявах.
Та, як актор, що чекає на роль свого життя, - далі шукає свою ідеальну форму та розмір кружки.