Експерти Інституту світової політики проаналізували світовий досвід врегулювання збройних конфліктів, та розробили рекомендації для сприяння виконанню домовленостей щодо врегулювання конфлікту на сході України, і зокрема — що потрібно, аби проведені там вибори були дійсно ефективними і сприяли миру.
Головними умовами проведення виборів на окупованих територіях дослыдники назвали роззброєння та демілітаризацію, обов’язкову участь у виборчому процесі внутрішньо переміщених осіб та біженців, також — забезпечення "нейтрального політичного середовища" під час передвиборчої кампанії, участь міжнародних організацій у підготовці та моніторингу за виборами як спосіб забезпечення їхньої легітимності, та значний часовий проміжок між припиненням вогню та проведенням виборів. Але особливість донбаського питання в тому, що цей конфлікт не є цілком внутрішнім, присутність російських військ там значно ускладнює ситуацію.
Час лікує
У питанні врегулювання збройного конфлікту і проведення виборів на проблемній території час — головний фактор. Експерти Інституту світової політики зробили висновок, що має минути не менше 2-3 років між моментом припинення вогню і проведенням виборів.
Мінімум рік потрібен для зміни виборчого законодавства, щоб налагодити роботу за новими правилами. Крім того, необхідно забезпечити умови для чесного та вільного волевиявлення, більше того — для формування поміркованої місцевої сили, що створила б противагу радикально налаштованим силам. Це — ще одна гарантія незворотності мирного процесу.
Історична довідка: у Північній Ірландії збройний конфлікт почався у 1969 році, припинення вогню і вибори — у 1998.У Ліберії конфлікт виник у 1989, припинення вогню і роззброєння — у 1996, а вибори — у 1997. У Хорватії початок конфлікту — у 1991, припинення вогню — у 1995, вибори — у 1997.
Мир — без зброї
Роззброєння і демілітаризація — головні фактори повернення до нормального життя. А вже після цього можна думати і про вибори.
Досвід Анголи свідчить: якщо організовувати і проводити вибори до завершення процесу роззброєння, не можна бути впевненим, що головним інструментом і аргументом не стане саме зброя.
У 1992 році правляча партія Анголи – МПЛА виграла вибори з невеликим відривом в 1-2%. Політична сила УНІТА не погодилася з таким результатом і вирішила його оскаржити. Наявність зброї в УНІТА, що залишилась в результаті відставання графіку роззброєння, дозволила використати її проти членів та прибічників партії МПЛА. Це призвело до нової громадянської війни, яка фактично тривала до 2004 року (до смерті лідера УНІТА Жонаса Савімбі).
Тому, доки на Донбасі лишаються озброєні люди — сподівання на демократичні вибори там наближаються до нуля.
Повернення біженців
Участь у виборах на території конфлікту місцевих мешканців — свідчення того, що мир буде довготривалим, а виборчий процес — позбавленим електоральних маніпуляцій.
У Боснії міжнародні організації основну ставку робили на те, що ВПО та біженці голосуватимуть не "заочно", а особисто у місцях свого колишнього проживання.
Але повернення біженців і внутрішньо переміщених осіб також потребує часу, адже охочіше повертатися люди будуть тільки на мирну, повністю безконфліктну територію.
Роль міжнародних організацій
Дослідники наголосили, що роль міжнародних місій у питанні врегулювання конфлікту не повинна обмежуватися спостереженням. ОБСЄ та інші миротворці повинні бути готовими і мати можливість застосувати силові методи для утримання миру, бо неозброєні або легко озброєні місії з обмеженими мандатами практично не мають ефекту.
Досвід Грузії засвідчує, що навіть якщо місія має мандат авторитетних міжнародних організацій (ООН та ОБСЄ), але не має військового компоненту та спроможності захистити себе, вона стає вразливою та залежною від сторін конфлікту. У випадку Грузії місія ООН в Абхазії та місія ОБСЄ у Південній Осетії покладалися на "миротворчі сили СНД", які фактично складалися зі Збройних сил РФ, як на гарантів власної безпеки, тим самим легітимізуючи їхню присутність у зоні конфлікту. У Грузії миротворчі місії СНД не тільки не попередили ескалації, але й були одним із політичних та військових інструментів РФ.
Досвід вирішення конфліктів у Хорватії, Ліберії, Боснії та Герцеговині, Косово, Анголі підтверджує, що для ефективного моніторингу виконання плану врегулювання місія повинна мати виконавчі повноваження та військовий компонент, тобто здатність погрожувати силою членам незаконних збройних формувань, які не бажають скласти зброю.
Для організації виборів на території конфлікту робота міжнародних організацій принципово важлива. Організовані та проведені під керівництвом міжнародної структури вибори буде важче оскаржити, лідерам сепаратистів буде складніше маніпулювати і спекулювати на виборчому процесі.
На Донбасі ж нині про успішну і ефективну роботу миротворчих місій говорити не доводиться, їхній діяльності всіляко перешкоджають бойовики.
У підсумку — серед перелічених експертами умов для підготовки виборів на окупованих територіях Донбасу немає жодної, яка б цілком була виконана.