Йдеться про рішення Конституційного Суду України, прийняте 30 вересня 2010 року на закритому засіданні, яким КСУ визнав неконституційною політичну реформу 2004 року, в результаті прийняття якої Україна перейшла на парламентсько-президентську форму правління.

З поданням з даного питання до КСУ звернулися 252 народних депутата, що входили у парламентську коаліцію. У своєму поданні депутати просили визнати даний закон повністю неконституційним у зв'язку з порушенням встановленої Конституцією процедури його розгляду і прийняття. На думку авторів клопотання, підставою для визнання закону №2222-ІV неконституційним в цілому стало порушення встановленої Конституцією процедури його розгляду та ухвалення, оскільки відповідний законопроект "Про внесення змін до Конституції України" з певними поправками був розглянутий і прийнятий Верховною Радою без обов'язкового в такому випадку висновку КСУ про відповідність вимогам статті 157 і 158 Основного закону.

Як повідомив під час оголошення рішення КСУ голова суду Анатолій Головін, призначений на цю посаду за два дні до скасування політреформи, закон "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року №2222-ІV (так звана політреформа 2004 року) був визнаний неконституційним у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і прийняття. Відтак, рішенням суду дія цього закону була скасована, і Україна повернулася до Конституції 1996 року.

Все це було прийнято всупереч нормам Конституції, згідно з якою зміни в тексті Основного Закону України можуть бути прийняті тільки Верховною Радою, тобто потрібно провести голосування на двох сесіях ВР з дотриманням всіх процедур (зокрема, відповідно до статей 155 і 156 Конституції України в редакціях і 1996, і 2004 років, потрібно щоб за прийняття цього рішення проголосували не менше 300 депутатів).

За рішення про скасування політреформи 2004 року проголосували всі судді Конституційного Суду України, при цьому деякі з них приклали окремі думки.

Як стало відомо дещо згодом, особливих думок виявилося дві – від суддів Шишкіна та Стецюка. Вони відзначили, що Конституційний Суд мав право визнати порушення в процедурі прийняття закону про конституційну реформу. Але. Він не мав прав на зміну "існуючого устрою влади в Україні", а повинен був лише доручити Верховній Раді прийняти рішення про підтвердження "Конституційної реформи", або про її скасування, оскільки зміни Конституції можуть бути здійснені тільки через голосування у Верховній Раді, зважаючи на виключне право парламенту на "остаточне втручання" в текст Конституції України, за винятком розділів I, III, XIII, коли таке право належить безпосередньо українському народу". Відтак, на думку суддів, Конституційний Суд незаконно поклав на себе функції Верховної Ради, вчинивши конституційний перегляд існуючого устрою влади в державі, взяв на себе повноваження установчої влади в державі (Верховної Ради і президента), що суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

На практиці рішення КСУ означало, що існування коаліції стало необов'язковим, а всі рішення стали прийматися простою більшістю голосів. Також втратило силу положення, згідно з яким депутат, виходячи з фракції, позбавлявся свого мандата. З цього періоду розгул кнопкодавства у парламенті набув просто рекордних показників.

Окрім того, втратив силу порядок призначення Кабінету Міністрів. Повернулася норма, згідно з якою кандидатура прем'єр-міністра вносилася на затвердження парламенту президентом. Він же призначав всіх членів Кабінету міністрів з подання уряду. Президенту також повернули право видавати укази з питань, не врегульованих чинним законодавством.

Тоді експерти говорили про те, що дане рішення КСУ створило правову колізію, оскільки за роки, що минули із моменту прийняття політреформи, в Україні було прийнято чимало законів, що були засновані на змінах до Конституції, в тому числі Закону "Про Кабінет Міністрів". Відповідно до думки експертів, мали би бути або змінені, або визнані невідповідними Конституції і скасовані КС. Втім, нікого з представників влади такі тонкощі не турбували, і всі органи влади та закони, що з’явилися за час дії нової старої Конституцією, визнавалися чинними.

Тим не менш, тогочасні опозиціонери не втомлювалися заявляти про те, що Янукович і Ко вчинили антиконституційний переворот, а окремі юристи у період з 2010 по 2013 роки періодично нагадували, що однозначно визначити, яка сама Конституція діє в країні, практично неможливо.

Як стало відомо сьогодні, розширення повноважень Януковича супроводжувалося ще й фальсифікаціями. За словами заступника генпрокурора Юрія Столярчука, слідством встановлено, що в справі про узурпацію влади Януковичем Конституційний суд підробив деякі підписи народних депутатів, а висновок інституту Корецького ідентичний листу Януковича.

За словами прокурора Степана Божіло, за результатами проведеної експертизи всі документи, які стосувалися повернення до старої Конституції, писалися однією і тією ж людиною. "У відповідь на запит КС було отримано лист президента України та Інституту Корецького, які не пов'язані між собою, але виконані однією людиною, що встановлено експертизою", — пояснив він.

За його словами, це була змова вищого керівництва держави, яка проявилася у поданні документів до КС, супроводі документів до пленарного засідання КС та виконанні рішення КС. Прокурор також додав, що конституційне подання депутатів, ймовірно, було виконано тією ж особою.

Планується, що вже найближчим часом прокурор передасть відповідні матеріали справи до суду.

Читайте також: СБУ підтвердила — розстрілами на Майдані керував Янукович