Тобто ніхто не ставить під питання легітимність президента Володимира Зеленського в Україні.

Читайте також Росія і Китай готують пастку для України

Вибори – це не завжди про легітимність

Навряд чи хтось має право ставити під питання легітимність президента і парламенту в умовах війни. Тому що навіть пандемія COVID-19 2 роки тому призвела до того, що сталі демократії, які мають достатньо фінансових ресурсів та організаційних спроможностей, відтерміновували вибори.

Тому що провести політичний дискурс без фізичної зустрічі з виборцями, а лише засобами онлайн реклами, є дуже сумнівним як підстава для того, щоб потім ці вибори були визнані вільними і чесними. Тому що ключове під час виборчого процесу – це свобода формування політичної волі.

Однак є держави, в яких президенти начебто обираються, тобто формальне голосування відбувається, але вони не є легітимними з погляду проведення вільних, конкурентних виборчих процесів з метою легітимного делегування владних повноважень. Можемо констатувати, що дискусія навколо президентських виборів Росії не відбулася. Тобто ті країни, які вважають себе демократіями, не поставили під питання легітимність президента Росії. Але вони час від часу ставлять під питання легітимність президента України, який обраний у 2019 році на вільних, чесних, демократичних виборах, і сумніву щодо результатів виявлення громадян немає ні в кого.

До прикладу, український парламент – це парламент популістів. Вони обрані без розуміння наслідків і, на жаль, в умовах воєнного стану та гарячої фрази великої війни, частково не здатні виконувати екстраординарні функції. Це питання спроможності, професійної політичної ролі, але навіть у цьому випадку легітимність під питання ставитись не може. Адже Конституція України дуже чітка в цьому питанні.

Демократії Заходу не готові до війни

До речі, ми вирішили проаналізувати Конституції країн "Великої сімки" щодо питання проведення виборів, якби війна сталася на тій території та відбулися загарбницькі дії Росії чи якихось інших сусідів. Я змушена констатувати факт – "Велика сімка" не готова до війни. Тому що відповіді на питання, що буде з цими демократіями в умовах правового режиму воєнного стану, немає. Це стосується, зокрема. і Франції.

Цікаво Травневі свята у Росії можуть бути дуже "запальними"

Тобто є процедури, які направлені на підвищення ролі та функції президента в умовах надзвичайного стану, стану оборони, але насправді вони нічого не говорять про демократичність інституції.

Якщо говорити про ширший контекст демократій, то до війни і виборів готові Фінляндія, Ізраїль та Південна Корея. Тому що вони мають ці загрози. Тож, якщо у Франції під час стану оборони не можна змінювати Конституцію, а сьогодні Конституція нічого не говорить про воєнний стан і вибори, у вас є час подумати.

Українська Конституція була готова

Якщо говорити про питання легітимності влади Росії, то це випробування західний світ не пройшов. Навіть Україна це випробування не пройшла, тому що в заяві парламенту про невизнання виборів мовиться про вибори на окупованих територіях, а не в цілому нелегітимність президента Росії Владіміра Путіна. Ніхто не ставить під сумнів, чи є він керівником Кремля. Ця функція влади повністю монополізована і присвоєна.

Однак результат російських виборів виявляється прийнятним: без медіа, без будь-якої опозиції, з чотирма прізвищами в бюлетені, де всі інші кандидати оголошують, що вони не будуть критикувати Владіміра Путіна, а через два дні після так званого голосування приходять до нього на зустріч і співають оди.

Тому український контекст дає відповідь на питання щодо легітимності влади. Українська Конституція більш-менш була готова до цієї ситуації, попри те, що коли її приймали, таких правових або фізичних викликів і обставин не було.

Формальне голосування – це не про демократії

Чи Україна є демократією і що робити, якщо ситуація не зміниться? Якщо ми говоримо про демократичні цінності, принципи й Копенгагенські стандарти, то час викликів не впливає на зменшення ваги чи впливу цих стандартів. Тому, якщо умови гарячої фази війни будуть зберігатися ще 5 років, і ми повернемось до теми виборів, то я, на жаль, змушена буду констатувати, що це буде вихід на шлях подвійних стандартів.

Я 2 роки брала участь у Мінському процесі у політичній підгрупі. Керівником цієї політичної підгрупи був французький дипломат П'єр Морель. Ми дуже багато дискутували про європейські принципи та стандарти, про регіон ОБСЄ, про Копенгагенські критерії. І, на жаль, я змушена стверджувати, що в умовах перемовин інколи виглядає так, що всі готові відступати. Але в умовах виклику створити в країні передумови для "failed state" (неспроможної держави) ми не можемо робити крок назад. Тому що Україна – це вже розвинена електоральна демократія, якою не є Росія.

Важливо Найбільша геополітична помилка століття

Чи Україна може перестати бути демократією без виборів? Так, але вона може перестати бути демократією і з виборами. Наприклад, у 2010 році місцеві вибори не були чесними, вільними, демократичними. ОПОРА – єдина організація, яка на той момент була достатньо сміливою сказати, що результати виборів сфальшовано, а законодавство як інструмент знищення або недопуску опозиції було застосовано на всій території України. Це призвело до того, що вибори не були повноцінними.

Рішення тут для нас – це європейська інтеграція. Я не вважаю, що в країні, де немає дня голосування, політики не думають про власне майбутнє. Україна, якою керують популісти, думає про політичне майбутнє більше, ніж цього хотілося б. Відповідно, якщо євроінтеграційний проєкт буде передбачати вимоги не лише щодо верховенства права та антикорупції, а й демократії, прав людини й свобод, то навіть в умовах війни всі ці засоби й сили можна зберегти.

Чи є суспільство впливовим в Україні? 100% так. Тому що питання, які не подобаються політикам, що схвалюють формальні рішення, виявляються після кризи. Після дискусії їх переглядають український парламент, уряд і президент. Це і є пряма демократія, коли суспільна думка має вплив на рішення органів влади. А не коли суспільство в один день йде й заповнює папірці та кидає їх в скриньку – це не демократія.

У багатьох пострадянських країнах наслідком цього формального голосування є авторитарні режими, частково тоталітарні, які створюють небезпеку для власних сусідів.

Так, невизнання демократичності процесу в Росії потрібно було починати ще з 2012 року. Прийнятність цих подвійних стандартів і призвела до того, що відбулося повномасштабне російське вторгнення в Україну. Це стосується як міжнародного права, так і норм, які визначають, що таке демократія та демократичні вибори.

Українська політична еліта – парламентські групи, опозиційні і владні – в листопаді 2023 року підписали Меморандум за результатами "Діалогу Жана Моне". Відповідно до цього меморандуму вони погодилися не проводити виборів під час війни, не змінювати законодавство, зокрема, Виборчий кодекс і виборчі системи, які будуть застосовуватись у майбутньому, а також визначити час, щонайменше у пів року після завершення активної фази війни, для підготовки і проведення виборів. Тому що інфраструктура зруйнована, а це означає, що в багатьох містах немає жодного будинку чи приміщення, де можна було б повноцінно провести день голосування. Це потрібно враховувати.