Адже у 2014 році коли сталася катастрофа під Іловайськом, воєнний стан так і не було оголошено. Так само президент переконував про недоцільність воєнного стану і на початку 2015 року після Дебальцева та битви за Донецький аеропорт.
Читайте також: Воєнний стан в Україні: що він означає
А тут – дивний збіг, за кілька місяців до виборів, які згідно з останніми рейтингами – Порошенко програє, оголошується воєнний стан. Адже, цей стан, як відомо, дає право владі скасовувати вибори, забороняти мітинги й іншими способами обмежувати права громадян.
Безперечно, історія із захопленням росіянами в полон наших моряків – трагічна і жахлива. І це привід для того, щоб і влада, і суспільство мобілізувалися, а тому готувалися до можливої війни з державою-агресором. Адже ескалація зіткнень на морі, може цілком перерости в повномасштабне вторгнення росіян, до якого треба добре підготуватися.
Де запроваджено воєнний стан: карта
Перевіримо чи справді ми готуємося до цього вторгнення? Чи справжній у нас воєнний стан, чи справді він спрямований він на захист України? Чи це просто була спроба з боку президента, використавши ситуацію, відтермінувати вибори, аби чим довше залишитися при владі?
Якщо йдеться про справжню воєнну загрозу, то цілком логічно, насамперед, перекрити кордон з державою агресором, адже у нас і досі зберігається безвізовий режим з Росією. Але, як повідомило керівництво країни, кордон з Росією ніхто закривати не збирається.
Можливо, якщо ми готуємося до воєнного конфлікту, то варто було б розірвати дипломатичні стосунки з державою-агресором? Власне, це давно потрібно було зробити, а особливо нині, коли росіяни не ховаючись, і не граючи в "їхтамнєтів" під своїми прапорами напали на наші кораблі.
Захоплення Росією українських кораблів: відео
Ба більше, що російські дипломати, як ми знаємо, часто виконують зовсім не дипломатичні функції або додатково працюють на свою розвідку. Або займаються контрабандою наркотиків центнерами, як це робили працівники російського посольства Аргентині. То ж чи не на часі тепер вислати цих російських, з дозволу сказати, дипломатів з України?
Але, навіть тепер, після оголошення воєнного стану, наша влада каже, що їх не варто чіпати, адже російські дипломати начебто потрібні для переговорів по обміну полоненими. Втім, як ми знаємо, за останній рік не відбулося жодного такого обміну.
Як відомо, і в Кремлі, і на Банковій в питанні обміну полонених більше довіряють не дипломатам, а абсолютно іншій людині – Віктору Медведчуку. До речі, як з ним бути? Чи не варто в разі оголошення воєнного стану його затримати й заарештувати? Адже, цей кум Путіна чимало доклався до того, щоб допомогти російському вторгненню в Україну. Саме його структура "Український вибір" виховала і підготувала чимало учасників сепаратистського заколоту 2014 року.
І сьогодні, абсолютно не ховаючись Медведчук знову розхитує українську державність, купуючи телеканали і розповідаючи з телеекрана про необхідність федералізації й поступок російським сепаратистам.
Віктор Медведчук
Якщо ми справді готуємось до війни, то може нейтралізувати цього пана, який відкрито допомагає ворогу? А разом з ним, нейтралізувати ще й таких відвертих прихильників Кремля як Юрія Бойка, Вадима Новінського та Євгена Мураєва? Але всі вони на волі, не злазять з телеекранів й розповідають про необхідність примирення з Москвою. Насправді, хто їх буде затримувати? Невже перший заступник глави контррозвідки України Сергій Семочко?
Сергій Семочко
У Семочка журналісти "Наших грошей" знайшли купу дорогих маєтків, а його родина, згідно з розслідуванням, має російські паспорти та регулярно відвідує окупований Крим. Він досі на посаді, можна лише уявити мотивацію його підлеглих, які готуються до воєнних дій, знаючи, що їхній шеф досі на посаді й має зв'язки з Росією.
Якщо ми справді готуємося до війни, абсолютно доцільно було б припинити торгівлю з ворогом та заарештувати російські бізнес-активи в Україні. Але і цього досі не зроблено.
Напевне, є сенс державі взяти під контроль мовлення телеканалів "Інтер", "112 Україна", NewsOne та каналу "Наш"? Оскільки, ми знаємо, якою небезпечною може бути проросійська пропаганда. І тут – ні, їхнє мовлення ніхто не обмежує. Ну тоді про який воєнний стан йдеться?
І наче зайвий доказ, що введення воєнного стану задумувалося для можливого перенесення виборів – ось вона поведінка глави держави після рішення Верховної Ради. Коли депутати не підтримали вимоги президента ввести стан на всій території країни, і замість двох місяців скоротили його до місяця, ще й проголосували за підтвердження незмінності дати виборів. Схоже, президент взагалі втратив до цієї історії цікавість.
Адже, хоч перед цим воєнний стан Порошенком подавався як негайний і невідкладний захід, після невдалого для президента голосування в парламенті, ніхто вже більше нікуди не поспішає.
Наприклад, спікер парламенту Андрій Парубій відлетів до Брюсселя, забувши підписати закон про введення воєнного стану. І зробив це лише по прильоту. А потім ще й офіційна преса опублікувала спочатку не той документ, а справжній указ президента лише з кількаденним запізненням.
А найгірше, що влада особливо не проявляє турботу про захоплених в полон росіянами українських моряків. Принаймні, гроші на їхніх адвокатів в Криму та на теплі речі для них, знову своїм коштом збирали громадяни. Чиновники про це так і не подбали. Можливо, їх і справді цікавило зовсім інше, а не доля людей.
Українські військовополонені
То ж почекаємо тридцять днів і зробимо висновок, як влада звитяжно боронила Україну в період воєнного стану. І триматимемо кулаки за звільнення всіх полонених українців.