Іване, наскільки мені відомо, Ви — доброволець у Національній гвардії, але чи маєте певну військову підготовку?
Я служив в армії у середині 2000-х. Але коли розпочався Майдан, а згодом я побачив, як сепаратисти чинять з нашою країною, мене це дуже образило і я пішов у Нацгвардію, аби це все зупинити.
Ви перебували у самому Слов’янську?
Не у самому, неподалік. Останній тиждень там було спокійніше. Ми навіть моментами могли трохи перепочити. Бо у перші три тижні був просто жах... Вони (сепаратисти і російські диверсанти, — "24") постійно крутилися біля нас, обстрілювали. Хлопцям, які стояли на вишках, було ще важче — бої тривали по 5 годин, вони відстрілювалися. Порівняно із ними, нам було ще не найважче. Згодом нам привезли потужнішу зброю, аби ми могли відстрілюватися.
А яка у них зброя?
РПГ, кулемети, автомати. Це — армійська зброя. І нехай автомат можна купити, то постріл з РПГ коштує 400 доларів. Звідкиля у них стільки грошей, аби закупити таку зброю і такі постріли? А вони обстрілюють усе, що хочуть. Тобто їх точно хтось спонсорує. Моя ж думка — це якась гра наших політиків, бо якщо роздумувати логічно, це все могло давно завершитися. У нас є достатньо спеціалістів, які за тиждень могли б зайти і зачистити Слов’янськ. А скільке це усе вже триває...
Наскільки міцною зараз є оборона, наскільки потужна у своїй боєздатності українська армія і Нацгвардія?
Оборона сильна, і ми надалі будемо міцними, якщо нас не "зливатимуть" і надаватимуть усі необхідні нам речі. Тоді ми зможемо доволі довго протриматися і дати відсіч будь-якій армії.
Ви говорите про "зливання". Маєте на увазі місцевих мешканців?
І місцеві мешканці і сепаратисти. Деякі люди дізнаються, що у нас відбувається, після чого доповідають про це сепаратистам. Була одна дівчина (із місцевих мешканців), яка нас підтримувала, приходила до нас, спілкувалася. А згодом розповіла нам, що її вирахували (що вона до нас приходить) і погрожували. Сказали: якщо ще раз прийде до нас і допомагатиме, її уб’ють чи спалять. Тож люди просто залякані, може вони б і допомагали нам, але бояться зробити якийсь крок, бояться за своє життя. Але нас починають усе більше підтримувати місцеві мешканці великою мірою після того, як сепаратисти почали вриватися у їхні домівки і брати усе, що подобається. Люди зрозуміли, хто такі насправді сепаратисти і що таке, українська армія і Нацгвардія.
Наскільки вас забезпечують спорядженням і засобами особистої оборони, зокрема, бронежилетами?
На початку з цим була трохи проблема, але з часом все трохи налагодилося: у нас зараз бронежилети 4-го класу захисту, ми їх перевіряли — постріли з автомату витримує. Звісно, обстріл із кулеметів вони не витримають.
Чи достатньо військового досвіду у бійців Нацгвардії, у добровольців?
Навіть ті, хто не був в армії й не має достатньої військової підготовки, дуже стараються, вдосконалюються, вчаться, аби рота була ротою і бійці займалися справою і не розсіювалися. Ми усі на бойовому чергуванні, усі в одному човні й нам потрібно триматися разом й допомагати один одному, в іншому разі нас за кілька хвилин порозстрілюють та й усе, як гарматне м’ясо...
Які умови, де ви перебуваєте чи мешкаєте?
Переважно ми на блокпостах. Бувало таке, що ми й по 2 тижні там жили і спали. Бувало, що затопило окопи і ми стояли по коліна у воді, на посту чергували. Різне було, воно минуло і я намагаюся про це не думати.
На який період ви повернулися додому?
Це короткострокова відпустка, потім знову повертаємося на Схід, у нас буде ротація.
Ротація відбувається регулярно?
Якщо по закону, нас можуть тримати 45 днів у таких умовах, після чого надати відпочинок і тоді — знову. Чесно кажучи, я навіть не хотів їхати додому, бо знаючи, що мою країну топчуть і розстрілюють, хто попало й роблять, що хочуть, немає бажання їхати у відпустку. Але я розумію й те, що коли я там буду постійно, то краще мені від цього також не буде. Бо психологічно потрібно відпочити від тих подій на певний час. Як не як, але це — навантаження. Здавалося, нічого й немає, але коли два тижні посидиш в окопах — доволі виснажує.
А скільки часу Ви перебували на Донбасі?
29 днів, після чого мені дали відпустку. Враховуючи те, що у нас уже майже є президент, то після інавгурації, сподіваюся, будуть конкретніші дії. Мені дуже хотілося б, щоб мені дали "зелене світло", бо уже так ці сепаратисти стоять поперек горла, така злість на них...
Тобто АТО не достатньо ефективно проводиться?
Не знаю, можливо командування боїться взяти на себе відповідальність. Чому так чинять — не можу сказати. З військового погляду, це уже давно можна було завершити. Цього просто треба хотіти. Ми давно хочемо йти вперед, але оскільки немає дозволу, ми не можемо вчинити на власний розсуд, бо це — армія.
Подекуди на Заході країни матері й жінки блокували військчастини, аби їхні діти й чоловіки не відправилися на Схід. Наскільки багато зараз на Сході бійців Нацгвардії і військових із Західної України у порівнянні із Східною чи Північною?
У моїй роті є й з самого Донецька. Люди з усієї України. Найактивніші — із Заходу, бо тут демократичніше, скажу так, а на Сході люди залякані, їм важко. Я їх розумію і зла на них не тримаю. Не знаю, можливо, на їхньому місці я чинив би так само...
Розмовляла Ірина ВОВК