Освітня психологиня, членкиня Американської психологічної асоціації, фахівчиня з психічного здоров'я Ані Леоніла Іоселіані розповіла 24 каналу, для чого потрібне таке "емоційне" виховання та з чого його краще починати. Детальніше – читайте у матеріалі.

Важливо Як забрати малюка з дитячого майданчика без істерик: поради від психолога для батьків

Звернути увагу на емоції

За словами фахівчині, головне – запам'ятати, що виховання навички розуміння емоцій – це процес, який має відбуватися постійно.

Людина, незалежно від того, чи є у неї діти, має завжди звертати увагу на свої емоції. Це – аксіома. Коли ми говоримо про мам, їхнє головне завдання – сприймати дитину повноцінною людиною ще з моменту народження. Найважливіші базові потреби і схеми поведінки у дітей закладають з народження. Неважливо, чи пам'ятає це дитина чи ні.

Ані Леоніла Іоселіані

Освітня психологиня, членкиня Американської психологічної асоціації, фахівчиня з психічного здоров'я

За словами психологині, ця повноцінна, хоч і мініатюрна, людина, починає пізнавати світ з моменту народження. Процес виховання емоцій має починатись тоді ж.

Буде корисним Впливають на психіку: чому дітям треба їсти більше фруктів та овочів

Немовля не бачить кольорів і перспективи. Але ми показуємо йому різні фігурки, даємо кубики, щоб він розумів, що ми живемо у кольоровому 3D-світі. Ми багато часу витрачаємо на фізичний розвиток дитини. Але часто забуваємо, що психологічний фон у дитини теж є з народження. Думати, нібито діти не розуміють, що відбувається навколо них – помилка. Навпаки, діти дуже розумні,
– наголосила вона.

Психологічний фон у дитини є від народження / Фото Pixabay

З чого почати виховувати емоції

Перший крок виховання емоцій – лейблинг.

Від найменшого ми починаємо ставити ярлики на ті емоції, які бачить дитина. Щоб вона починала вивчати специфічні слова, які будуть позначати емоції. Так дитині легше будувати асоціації між тими проявами різних емоцій, які вирують навколо, і словами, якими ці емоції називаються,
– розповіла експертка.

Якщо ми бачимо, що дитина плаче, говоримо: "Ти зараз засмутилася". Якщо мама радіє – пояснюємо, через що мама радіє. Кожен раз, коли дитина бачить або проявляє якусь емоцію, ми намагаємося її назвати та пояснити. Взагалі, за словами Ані Іоселіані, перші роки мама, як радіо, говорить постійно – називає і пояснює все.

За її словами, дитину можна чомусь навчити лише двома способами:

  • методом наслідування;
  • методом асоціації.

Це означає, що батьки мають вибудовувати для них асоціації, які допоможуть пізнати світ. Вони мають завжди пам'ятати, що дитина повторює за ними абсолютно все. Поведінку та способи прояву емоцій – у тому числі.

Якщо дитина ніколи не бачила, як кричать, наполягаючи на своєму, вона ніколи не буде використовувати крик для досягнення мети. Вона трохи покричить чисто на інстинктах, і перестане. Тому що знатиме: не потрібно кричати, вимагаючи чогось, якщо можна просто, попросити: "Мамо, можна мені "Кіндер"?
– пояснила психологиня.

При цьому вона наголошує: діти завжди за нами спостерігають. Вони бачать, чують, відчувають, розуміють і повторюють абсолютно все. Однак цей момент не має лякати батьків, адже дитина має знайти, що мама і тато – звичайні люди, а не роботи.

Варто знати Емоційний стан вагітної впливає на ризик ускладнень під час пологів

Другий етап – зрозуміти себе

У віці від 2 до 4 років можна переходити на наступний етап, коли дитина починає сама вчитися розпізнавати емоції. Перехід варто починати тоді, коли дитина вже вміє розмовляти й має достатній словниковий запас.

Кожна дитина може нам сказати, що у неї болить животик. Якщо дитина не може пояснити словами, вона може показати, де болить. Але коли дитині погано емоційно, коли вона відчуває емоційне щось, вона не завжди може це показати. Тому ми запитуємо: "Що ти відчуваєш?". Іноді діти не знають відповіді. Тоді ми намагаємося це з'ясувати,
– розповіла Ані Іоселіані.

Наприклад, дитина відчуває роздратування. Це – складне слово і складне явище. Це не злість, не страх, це дуже специфічна емоція. Діти часто її відчувають, особливо коли намагаються опанувати нові навички.

З дитиною потрібно спілкуватися / Фото Pixabay

Ми помічаємо, що дитина роздратована і їй дискомфортно. Запитуємо: "Що ти зараз відчуваєш?". Дитина, умовно, відповідає, що злість. Ми кажемо: "Так. Але я бачу, у тебе не виходить зафарбувати розмальовку. Можливо, ти злишся, що у тебе не вийшло?". Дитина погоджується. Ми продовжуємо: "Здається, ти зараз відчуваєш роздратування. У тебе щось не вийшло і тобі стало неприємно. Це називається роздратування. Давай разом спробуємо розфарбувати й зробимо так, щоб у тебе вийшло,
– додала психологиня.

Вона наголосила, що щоразу, коли дитина намагається розповісти про якісь свої емоції, сказати, що їй дискомфортно чи радісно, – це не можна ігнорувати.

Також цікаво Як розпізнати і розвинути таланти дитини: поради для батьків

"Навпаки, ми обговорюємо це і закріплюємо: "Я рада, що ти зараз радієш!" або "Мені дуже шкода, що тобі зараз погано, але зробімо щось хороше, щоб нам стало краще". Ігнорувати не можна", – уточнила Іоселіані.

Третій етап – зрозуміти інших

Навчати дитину розпізнавати емоції в інших людях також варто із найближчого кола оточення та на щоденних побутових прикладах.

Наприклад, тато прийшов додому. У нього був довгий день на роботі. Він втомився і голодний. Ми бачимо тата і говоримо: "Як ти думаєш, що тато зараз відчуває?". Дитина каже, що тато втомився. Ми підкріплюємо: "Так, тато втомився. У нього був складний день. Тато голодний, давай зараз всі разом сядемо вечеряти,
– каже психолог.

Це навчання не закінчується протягом життя і є величезною роботою, адже розмова з дитиною починається з народження. Однак, якщо ви ще почали цю розмову – почати ніколи не пізно.