Політик дав інтерв'ю журналісту свого власного телеканалу "Прямий". Майже половина цього годинного інтерв'ю була присвячена проблемам зовнішньої політики, наприклад, найближчій зустрічі Джо Байдена з Володимиром Путіним.

До теми Медведчук та Порошенко допомагали терористам заробляти на вугіллі: як це вдалося

Чи є що приховувати Порошенку

Лише у другій половині розмови журналіст таки насмілився спитати Петра Олексійовича про його стосунки з Медведчуком. Тож невже п'ятому президенту є що приховувати, якщо від питання про кума Путіна він насолоду не отримує?

Можливо, бо вже на початку цієї частини розмови Петру Порошенку довелося говорити неправду. Зокрема, його спитали, чому в розпал війни, українська влада купувала вугілля у бойовиків і до чого тут Медведчук. За словами Порошенка, ми були змушені купувати вугілля на окупованих територіях, бо українські електростанції можуть працювати лише на антрациті, який видобувається на Донбасі.

А як же тоді його власні слова кількарічної давнини, коли ще бувши президентом, він переконував, що за кордоном продають достатньо вугілля для України? Моляв, треба купувати його там, щоб не залежати від Росії і терористів, тільки енергетична незалежність має свою вартість, а тому ми маємо платити за зарубіжне вугілля за світовими цінами.


Порошенку довелося говорити неправду / Скриншот з відео телеканалу "Прямий"

Саме так Порошенко у 2018 році виправдовував введення скандальної формули "Роттердам+". Тільки от дуже швидко з'ясувалось, що під виглядом південноафриканського чи австралійського вугілля, на електростанції везли все те ж саме вугілля з окупованого Донбасу.

Купувалося його там за мінімальними цінами, а в український тариф на електроенергію закладалося по світових цінах, по вартості цього вугілля не на шахті в Торезі, а у порту голландського Роттердаму. І цю різницю між ціною бойовиків й світовою ціною і клало собі до кишені оточення п'ятого президента.

Неправда в історії щодо труби

Далі Порошенка нарешті запитали про те, як же Медведчуку вдалося отримати контроль над дизельпроводом і заробляти на цьому мільйони. І він знову сказав неправду, розповідаючи історію цієї труби.

Важливо "Труба для кума Путіна": журналісти Bihus.Info опублікували 2 частину резонансного розслідування

Насправді дизельпровід був повернутий у власність української держави не у 2014 році, як сказав Порошенко, а в 2011 році, в часи Януковича. Спочатку Господарський суд Рівненської області виніс таке рішення, а потім це рішення підтвердив апеляційний суд. Цілком зрозуміло, чому Петро Порошенко приховує цей факт.

Виходить парадокс: коли президентом був проросійський зрадник Янукович, дизельпровід у росіян забрали і віддали українському Фонду держмайна, а коли президентом став патріот і державник Порошенко – дизельпровід в України забрали і повернули росіянам.

Якось дивно виходить, правда? Петро Олексійович сказав, що вдіяти нічого не міг, оскільки рішення про це приймав незалежний і справедливий український суд, а тому влада змушена була підкоритися і віддати росіянам трубу. І справді, як відомо, у 2015 році рівненська суддя Ярослава Гудзенко своїм рішенням повернула росіянам дизельпровід, а вони швиденько перепродали його швейцарській фірмі, пов'язаній з Медведчуком.


Порошенка запитали про те, як Медведчук отримав контроль над дизельпроводом / Фото 24 каналу

Тільки якщо Порошенка так обурює рішення цієї рівненської судді, чому тоді СБУ не порушила проти неї кримінальну справу й чому Вища рада правосуддя, яку контролював президент, не позбавила її мантії? Вийшло навіть навпаки: пізніше своїм президентським указом президент Порошенко продовжив ще на 5 років повноваження цієї скандальної судді.

Окрім того, на свій захист Петро Олексійович демонструє рішення Ради нацбезпеки та оборони, яка під його головуванням теж начебто боролася за повернення цього дизельпроводу у власність України.

Зверніть увагу Як Медведчук купував вугілля у бойовиків: Bihus.Info показали 3 частину "прослушки" кума Путіна

Для порівняння: 4 рішення РНБО в часи Порошенка, якими трубу у Медведчука так і не вдалося забрати і лише одне рішення РНБО в часи Зеленського, після якого кум Путіна втратив і трубу, і телеканали, і мережу заправок. Так хто насправді хотів позбавити Медведчука впливу і ресурсів, а хто просто імітував бурхливу діяльність?

Як Медведчук з'явився в історії з обміном полоненими

В останній частині інтерв'ю Порошенка запитують про обмін полоненими і про те, як Медведчук взагалі з'явився в цій історії. У Порошенка неодноразово заявляли, що за кума Путіна особисто просила канцлер Німеччини Ангела Меркель. Мовляв, якби не вона – Петро Олексійович і не думав би залучати Медведчука до процесу обміну.

Втім, журналісти у своєму матеріалі навели фрагмент телефонної розмови, де кум Путіна каже, що йому обміном полоненими запропонувала зайнятися не Меркель, а саме президент Порошенко.


У Порошенка заявляли, що за кума Путіна просила Меркель / Фото Picture Alliance

Так чия була ідея надати Медведчуку офіційний статус перемовника від України? Відповідний момент прокоментував сам Порошенко. Виявляється, вже не Меркель пропонувала Медведчука для обміну полоненими, а хтось з учасників нормандського формату.

Так поступово змінюються свідчення. Може це і сам президент Порошенко пропонував, адже він теж був серед учасників цього формату. На завершення інтерв'ю, колишній президент не особливо стримуючи себе дав емоційну оцінку і нинішній владі, і журналістам, які насмілилися висвітлити історію з "плівками Медведчука", називаючи це "скотством".

Хоча, як на мене, "скотство" – це тримати бізнес на території держави-агресора та провертати бізнесові оборудки, поки наші солдати гинуть в котлах. Це витягти з небуття кума Путіна і запхати йому до рота смачні шматки української енергетики – зокрема, постачання дизелю, скрапленого газу, електроенергії та вугілля.

Актуально Медведчук заробляв на українській армії: хто допоміг куму Путіна

"Скотство" – це з надривом розповідати про власний патріотизм і рвати вишиванку на грудях, і водночас дозволити створення в Україні масштабної проросійської пропагандистської машини Медведчука. "Скотство" – це хизуватися звільненням українських солдатів з полону і водночас ставитися до них як до масовки та декорацій для власного піару.