Аби цьому протистояти, в Україні започаткували ініціативу Ukrainian Heritage Monitoring Lab (HeMo), яка не просто обстежує пошкоджені пам'ятки, фіксує докази злочинів у сфері культурної спадщини, але й радить, як правильно прибирати наслідки обстрілів, щоб не завдати ще більшої шкоди. Активісти розповіли для ZAXID.NET про свої напрацювання.

До теми Хлібовозки двічі обстрілювали, але їздять далі: історія пекаря єдиного виробництва Святогірська

Активісти надихнулись фільмом Джорджа Клуні "Мисливці за скарбами", де один з героїв обґрунтовує суть війни і її ціну: "Якраз за це ми і боремося – за нашу культуру, наш спосіб життя. Можна знищити домівки людей, та вони повернуться. А якщо знищити їхні досягнення, їхню історію – їх наче не існувало. Гітлер цього й хоче, а ми цього не допустимо".

Документування для відновлення і суду

Фахівці Ukrainian Heritage Monitoring Lab від осені 2022 року сфокусувалися на моніторингу спадщини і створенні інформаційної бази з актуальними даними. До команди входять представники різних сфер, архітектори, яких підтримують гранти і міжнародні партнери. HeMo робить експедиції для обстеження пошкоджених пам'яток насамперед у деокупованих областях. У них подвійна мета – відновлення пам'яток у майбутньому і документування втрат культурної спадщини як доказ для суду над злочинцями.

HeMo актуалізує інформацію про спадщину, прив'язує її до реєстру пам'яток та музеїв, поповнює базу даних, створену за міжнародними стандартами, і надає доступ усім зацікавленим – міністерствам, обласним адміністраціям, архітекторам, донорам, військовим і суспільству в цілому. Ця інформація буде потрібна для управління спадщиною, реставрації об'єктів, повернення викрадених артефактів, відкриття кримінального провадження проти Росії в Міжнародному кримінальному суді.

Керівник HeMo Василь Рожко розповідає, що фахівці працюють за спеціальними методологіями. Вони роблять фотофіксацію пошкоджень, документують втрати, збирають свідчення очевидців і докази злочинів проти культури.

"Ми використовуємо міжнародну методологію ICCROM (Міжнародного центру з дослідження, збереження та реставрації культурних цінностей), яка дозволяє побачити загальну картину і запропонувати рішення для відновлення. Інша методологія Forensic Herritage – власне, щоб зібрати докази воєнних злочинів у сфері культурної спадщини. Тобто це специфічний спосіб фотографування, опису, щоб потім їх надати як докази в міжнародних кримінальних провадженнях проти Росії", – запевняє архітектор.


Василь Рожко на конференції щодо порятунку спадщини / Фото HeMo

HeMo вже обстежила понад 750 об'єктів у Харківській, Чернігівській, Сумській, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях, а також на заході України. На основі зібраного матеріалу також створюють реєстр спадщини, щоб все зберігати структуровано і уникати дублювання інформації. Василь Рожко наголошує, що в Україні не було цієї цифрової інфраструктури, і все довелося розвинути з нуля. Але вона дуже важлива, бо без інвентаризації неможливо зберігати, адже невідомо, що саме треба зберігати.

Для обліку поточного стану і захисту археологічних пам'яток фахівці ініціюють створення в Силах оборони України спеціального підрозділу охорони культурної спадщини пам'яток археології. Це важливо з огляду на численні руйнування культурного шару траншеями, бліндажами, вибуховими хвилями та системами мінування.

"У ЗСУ служать багато археологів, і ми намагаємося зробити так, шоб їх залучати до обстежень. Готується рішення РНБО про створення спецпідрозділу", – зазначила під час конференції "Археологія і війна" завідувачка сектору з питань моніторингу ситуації на тимчасово окупованих територіях МКІП Ліна Дорошенко.

Щоб не зробити гірше

За висновками експертів HeMo подає детальний опис зруйнованої пам'ятки, щоб зрозуміти, в якому вона стані і що робити далі. Але іноді комунальники чи рятувальники, прибираючи наслідки пошкоджень ворогом, роблять ще гірше.

"Комунальники хочуть якомога швидше прибрати наслідки і, не маючи жодного нагляду, все згрібають і вивозять на смітник, без розбору – чи це є ліпнина, якісь елементи скульптури, металеві або дерев'яні цінні елементи. Додаткове оббивання, повний демонтаж пошкоджених елементів – наступна проблема. Буває так, що снаряд завдав шкоди на 30-40%, а рятувальники і комунальники добили будинок остаточно", – пояснює керівник експедицій HeMo Іван Щурко.

Так було з Будинком вчених в Одесі. Його унікальний інтер'єр, цінну столярку комунальники вивезли, а містяни, маючи добрі наміри, несвідомо нашкодили, допомагаючи вивозити автентику на смітник.

Керівник експедицій HeMo Іван Щурко обстежує понищену спадщину в Одесі / Фото HeMo

Харківська область має найбільше втрат спадщини. МКІП прозвітувало про 216 пошкоджених чи зруйнованих пам'яток, з них 10 – національного значення. А фахівці HeMo, які документують пошкодження усіх об'єктів з художньою історичною цінністю, зараз нарахували близько 400 локацій. Ще один активіст HeMo, харківський архітектор Віктор Дворніков на конкретному прикладі пояснює, як неправильно прибирати пошкоджені пам'ятки. 31 грудня у Харкові росіяни обстріляли будинок, але донищили його оздобу саме комунальники.

"Бачимо ознаки злочину: двоє людей, які не усвідомлюють наслідків своїх дій, під наглядом керівництва, наносять пошкодження пам'ятці архітектури місцевого значення. Швидше за все вони всі вважають, що таким чином роблять добру справу, але у своєму намірі вислужитися максимально показово відривають усе, що відламується і не зовсім. Таким чином наносять більшу шкоду, відривають захисні сталеві відливи та відламують фрагменти автентичної кладки, які потім разом з рештою уламків потрапляють на смітник", – обурюється архітектор.

Водночас він пояснює, як треба діяти у таких ситуаціях: "Конструкції будівлі не аварійні, а сама будівля, імовірно, не буде зараз відновлюватися, тому замість відривання елементів їх варто закріпити господарським методом, будівельне сміття з таких об'єктів має зберігатися на спецмайданчиках".


Віктор Дворніков звітує про втрати Харківщини / Фото HeMo

Віктор Дворніков говорить про відсутність будь-якого регламенту роботи комунальних служб та ДСНС у випадках пошкоджень об'єктів спадщини, з якими поводяться, як зі звичайними будівлями: спершу порятунок людей, розбір завалів і усунення аварійності. А як діяти з цінними будівлями чи їхніми фрагментами – рекомендацій не існує. Архітектор каже, що вони діють на власний розслуд, особливо, коли мова йде про історичний об'єкт, що не має охоронного статусу. Так було із будівлею коледжу на вул. Гольдбергівській, 77 у Харкові. Туди у листопаді влучив Shahed, зруйнував дах, горище, стіни, але вціліла частина фасаду.

"Ця будівля була нетиповою для Харкова і мала значну художню цінність, але не мала охоронного статусу. Після першочергових рятувальних робіт працівники комунальних служб вирішили зменшити ризики для проїжджої частини. Найціннішу і вцілілу частину стіни обвалили тросом. Те, що зруйнували, вже не можна відновити, тому що відсутній проект будівлі. Найгірше, що був втрачений автентичний матеріал: комунальники все зібрали і вивезли у невідомому напрямку", – зазначає Віктор Дворніков.

Насправді будинок можна було обгородити, обстежити руїни, з'ясувати ризики і запропонувати проектні рішення для укріплення конструкції, усунути аварійність. Перед знесенням треба оцінити вартість укріплення фрагментів. Однак, як стверджує фахівець, у цій ситуації найбільше обурив не так факт знищення автентичного фрагменту стіни, а суспільне сприйняття цього вчинку. Без технічної експертизи зруйнували історичну забудову заради того, щоб відновити рух транспорту вулицею.

"У світі на реставрацію витрачають мільярди і десятиріччя не тому, що треба зробити красивенько, – у першу чергу це питання достовірності історії. В історичному вимірі національної безпеки ми зазнали поразки: йде війна, зокрема, за культуру, щоб зробити нас носіями іншої. "Культурні проекти", "балєт" та МПЦ відпрацювали по максимуму і далі вже нічого не могли змінити, тому в хід пішли снаряди. І в таких обставинах питання достовірності мають абсолютно інший сенс. Крім того, у побутовому вимірі історичний простір є джерелом збільшення цінності нерухомості, основою для великих освітніх, наукових, туристичних проектів. Тобто позбуваючись автентичності, ми бідніємо не лише духовно, а і напряму – матеріально", – робить висновок Віктор Дворніков.

Архітектори наполягають, що кожне місто чи ОТГ, яке має об'єкти спадщини, під час військового стану мають запланувати заходи для їхнього збереження. Якщо вже трапилося руйнування, балансоутримувачі мають законсервувати об'єкт, зробити умови, щоб опади не потрапляли всередину. Мають бути підготовлені майданчики для зберігання елементів будівель, конструкцій. Згодом при реставрації їх можна буде повернути на місце або зробити за зразком аналогічні. Якщо ж відбудовувати з сучасного матеріалу, будівлі вже не будуть автентичними.

"Якщо треба розібрати завали пам'ятки, варто покликати фахівця – музейника, архітектора, реставратора, щоб рекомендував, як діяти, щоб втрати були якнайменші. Бо ми втрачаємо частину спадщини від обстрілів і не менше, а часто навіть більше – від власної безпорадності", – каже Іван Щурко.

Архітектори HeMo вже зверталися до обласних очільників і профільних департаментів з ініціативою провести бесіду з відповідальними фахівцями і роз'яснити їм основні принципи збереження пошкоджених пам'яток. Навчають також працівників музеїв, будинків культури, театрів. Така співпраця вже дає перші результати.

"Коли був приліт по Одеському художньому музею, працівники не допустили комунальників на територію, тому що розуміли, що це злочин і його треба зафіксувати. Коли ми приїхали, змогли досить ретельно все задокументувати. Лише тоді адміністрація музею організувала волонтерів, які зібрали всі елементи ліпнини, декору, столярку, фурнітуру, посортували, запакували по коробках. Коли буде можливість це відреставрувати, вони використають ці збережені елементи і зможуть відновити інтер'єр максимально коректно", – запевняє Іван Щурко.

Оцифрування і відбудова

У матеріалах HeMo є не тільки звіти з регіонів, але й поради, наприклад, конкретні рекомендації, як рятувати та відновлювати пошкоджені водою об'єкти культурної спадщини. Результати своєї роботи HeMo викладає на сайті. Інформацію зі звітів можуть використовувати всі, кому це може стати в нагоді.

"Ми зробили базу даних і відкрили її. Дехто вже цікавиться нашими напрацюваннями. Тому дуже важливо, щоб це було не тільки в нас, а могли користуватися адміністрації або архітектори. Сподіваємося, що Міністерство культури цим також скористається", – розповідає Василь Рожко.

Ще одним аспектом роботи є створення 3D-моделей об'єктів культурної спадщини, що згодом дозволяє отримати будь-які необхідні креслення будівлі для проектних робіт. Першим таким вже легендарним експонатом стала шафка з Бородянки, як символ незламності українців. Також у В'язівці на Житомирщині таким чином відсканували і створили модель пошкодженої дерев'яної церкви, яка потім все ж завалилася.

"Весною 2022 року зробили фотограмметричну 3D-модель, восени – детальне лазерне сканування. Склавши моделі докупи, можна було відслідковувати динаміку руйнування, рух купола. Але доки тривали роздуми про спосіб і вартість порятунку – церква завалилася, і її детальна 3D-модель – єдине, що залишилося", – зазначено у звіті HeMo.

3D модель відсканованої Воскресенської церкви у Лукашівці на Чернігівщині

До слова, таке ж оцифрування може стати у нагоді при відбудові і львівського музею генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Львові. Його у новорічну ніч знищив російський Shahed. Однак у 2021 році компанія Skeiron зробила 3D-модель музею, чим можуть скористатися фахівці під час відновлення.

HeMo оцифровує не лише пам'ятки, але й різні типи музейних колекцій: картини, плівки, архівні речі, книжки чи інші види предметів. Зараз стартував пілотний проект у чотирьох перших музеях, надалі це буде програма електронного обліку музейних предметів, тому що досі в Україні він був ненадійний паперовий.

Спадщину важливо не лише зберігати, але й розповідати про неї, переконаний Василь Рожко, адже спадщина і пам'ять – довготривалий об'єднавчий фактор під час війни з ворогом. Але попереду ще багато роботи: "Дуже багато Радянський Союз вносив у голови непотребу, нівечив усе, ховав спадщину чи знищував її. Треба повернути значення і цінність спадщини, бо це війна саме за неї".