У новому випуску спецпроєкту "33 моменти гордості" 24 Канал розповідає детальніше про шлях, який пройшов український бізнес.

Читайте також Україна задає тренди: найцікавіше про цифрову трансформацію та хто ще мріє мати власну Дію

"Човники" як двигун підприємництва

Покоління підприємців на зорі Незалежності мусило формувати ринкові інститути, не маючи ані культури, ані досвіду управління приватною власністю. Слово "підприємець" досі асоціювалося не з успіхом та грошима, а радше з кримінальною відповідальністю. Драйверами процесу повинні були стати ті, хто був готовий на авантюризм та власними руками будувати кооперацію, вільний ринок та буквально "штовхатися ліктями" з конкурентами.

І такі знайшлися. При чому до підприємництва їх спонукали не можливості, а радше безвихідь, адже зі стабільністю у молодої держави було не все гладко.

Це було покоління так званих "човників" – людей, які купували товар дешевше в одних місцях та перепродували дорожче в інших. Те, що раніше вважалося "спекуляцією", по суті заклало основи сучасного ритейлу.

Злет ІТ та нація підприємців

У 1998 році економічна ситуація була вкрай складною. ВВП впав до 1000 доларів на душу населення, а макробізнес потерпав від податківців Миколи Азарова. Країну потрібно було рятувати, і для цього їй потрібен був захищений та стабільний середній клас. Насамперед це стосувалося близько 3 мільйонів українців, які торгували на базарах.

Наближалися вибори 1999 року, і Леонід Кучма в бажанні підвищити свою популярність дослухався до радників та підписав закон про спрощену систему оподаткування, яка почала діяти з 1 січня 1999 року. Ставку податку визначали місцеві ради: 20 гривень на місяць мінімальна та 200 гривень для тих, хто працював з корпоративним сектором. Бізнес почав виходити з тіні: того ж року понад 110 тисяч підприємців офіційно оформили свою діяльність.

ІТ-послуги стали одним із ключових експортних напрямків України / Фото Pixabay

Ця модель набула широкої популярності, тож показник почав стрімко рости. Незабаром вдалося "пробити" позначку в мільйон, а вже на початку 2010-х в Україні було понад 2,5 мільйона ФОПів. Після Революції Гідності почалася негативна динаміка, і у 2018 році показник опустився нижче позначки у 2 мільйони. Його ріст стримала і війна, проте той факт, що у 2023 році в Україні зареєстрували діяльність 300 тисяч нових підприємців, дозволяє припускати, що нові рекорди ще попереду.

Сміливці зірвали джекпот

Починати великий бізнес в умовах шаленої економічної та політичної нестабільності здається не надто вдалим рішенням. Разом з тим багато великих компаній, яких зараз можна вважати українськими гігантами, ведуть свою історію саме з тих непевних часів. Завдяки сміливцям, які були готові будувати новий бізнес на залишках радянської спадщини, Україна почала "знайомство" з тим, що називається великий приватний капітал.

У 1992 році на базі легендарної винокурні у Немирові народилася компанія Nemiroff, яка почала не просто активно завойовувати ринок, а вже через 2 роки відкрила експортний потенціал української продукції. Навряд чи засновники компанії №1 за експортом горілчаних напоїв та офіційного спонсора UFC тоді вірили, що зможуть сягнути такого колосального масштабу.

Nemiroff вдалося сягнути світових вершин / Фото Nemiroff

Схожа ситуація була й з мережею АТБ. 6 звичайних радянських магазинів у Дніпрі навряд чи мали потенціал всеукраїнської мережі продуктового ритейлу, однак бізнес – це сфера, де натхнення, бажання розвиватися та створювати інколи мають куди вагомішу роль, аніж логіка та аналіз зовнішніх факторів.

Вистачало авантюризму і транснаціональним FMCG‑компаніям. У 1994 році British American Tobacco підписала установчий договір та статут з Прилуцькою тютюновою фабрикою.

Поштовх розвитку великого приватного бізнесу дав закон 1992 року про приватизацію майна. За наступні два роки було приватизовано понад 12 тисяч об’єктів, а на базі колишнього радянського виробництва та інститутів з’являлися нові виробництва. Цей шлях пройшов лідер з виробництва лікарських засобів в Україні та провідний експортер національної продукції на ринки понад 50 країн світу "Фармак", який розпочинав свою діяльність на базі Київського хіміко-фармацевтичного заводу імені М.В. Ломоносова.

Приватизація дала великий поштовх для розвитку бізнесу / Колаж 24 Каналу

Великий український бізнес починав свій шлях в умовах, коли успіх видавався казкою, ризик заради якої виглядав необачним. Однак Україна – це держава можливостей, які відкриваються тим, хто готовий ставити амбітні цілі та кидати виклик песимістичним прогнозам.

"Житниця Європи" народилася з бартерів

Не менший шлях пройшов і агропромисловий комплекс. Колгоспна модель агробізнесу намагалася функціонувати і після здобуття Незалежності. Але, як і прогнозувалося, вона не була ефективною. Деякий час рухатися по інерції допомагали бартери: підприємці постачали колгоспам паливо та інші необхідні товари, а натомість отримували оплату в агропродукції. Бартер захищав постачальників від гіперінфляції, однак самі колгоспи почали занепадати, оскільки розвиватися без капіталу та на "продуктовій валюті" було неможливо.

Агросектор – "візитівка" України / Фото Pixabay

Колгоспи почали банкрутувати, а постачальники поволі ставали власниками майна (в розрахунок боргів) та починали аграрний бізнес. Досвіду колгоспним агрономам не бракувало, а українські зернові майже одразу отримали великий попит за кордоном. Звісно, оновлення матеріально-технічної бази потребувало часу, однак агросектор розвивався практично невпинно. Експортного піка вдалося досягнути у 2019 – 2020 роках – за кордон відправили 57,2 мільйона тонн зернових.

Сьогодні український агропромисловий комплекс є одним із найпотужніших гравців на континенті. Так, теперішня ситуація завдала сфері важкого удару, однак немає сумніву, що згодом все повернеться до позитивної динаміки, тим паче якщо зважити, який шлях вже довелося пройти.

Сервіс, який підкорює

Український сервіс готовий вже зараз змагатися за першість на глобальній арені. Швидкий мобільний банкінг, доступний якісний інтернет, сфера обслуговування, інновації, логістика – вже зараз є багато сфер, в яких іноземці можуть шукати рішення для себе та намагатися "зробити так, як в Україні".

Яскравою ілюстрацією до цієї тези стане успіх Nova Post на європейській арені. Швидкість логістики та зручність обслуговування швидко підкорюють місцеві ринки, а мережа відділень компанії невпинно розростається як всередині країни, так і в нових локаціях.

Nova Post швидко завойовує Європу / Фото – Nova Post

Lviv Croissants, "Чорноморка", "П’яна вишня", Rozetka, Monobank, Ajax Systems, Depositphotos – перелік можна продовжувати на кілька абзаців, і це не рахуючи технологічні компанії.

Українській бізнес-культурі лише кілька десятків років, вона продовжує розвиватися, трансформуватися та адаптовуватися до нових реалій. Але очевидно – у наших підприємців просто безмежний потенціал, який ми неодмінно реалізуємо у майбутньому.