Як держава може зарадити безробіттю?

Адже, наприклад, побудована на правильному місці дорога допомагає бізнесу створити тисячі робочих місць, кожне з яких приносить користь: у віддаленому селі будують завод, з іншого села стає вигідним вивозити врожай яблук, мешканці третього села отримують можливість регулярно їздити до міста на роботу… Не кажучи вже про придорожні кафе, автозаправки та автосервіси. Саме в такий спосіб дійсно знижується безробіття.

Або інший, на жаль, актуальний приклад: поганий захист прав власності, особливо відкрите насильство – бандитизм, а надто, вторгнення чужої армії – як ніщо інше масово знищує робочі місця. Тож справжні, добросовісні "силовики", які боронять правопорядок та безпеку; або, скажімо, судді, які насправді захищають законні права громадян і встановлюють справедливість – усі вони теж створюють або бережуть робочі місця, хоча й непрямо.

Але це не має жодного стосунку до штучного створення робочих місць просто заради того, аби "дати людям роботу", не зважаючи на її справжню корисність та продуктивність. Говорячи мовою економіки, роль держави – створювати суспільні блага, а не робочі місця.

Водночас, деякі з "робочих місць, створених державою" не тільки не роблять наше життя кращим, а навпаки, шкідливі, зокрема сприяють збільшенню безробіття.

Скажімо, ті самі "силовики", або працівники контрольних органів можуть приносити користь, але тільки коли вони працюють суворо в межах закону, під ретельним контролем суспільства; а закон при цьому є справедливий (у розумінні конкретного народу), добре прописаний, недвозначний та зрозумілий.

В іншому разі представник держави отримує особисту владу, бо може карати і милувати на власний розсуд – стає "начальником" для пересічних громадян. І чим більше штучних перешкод такий "начальник" їм може зробити, тим сильніша його влада! Тож, працюючи на своєму робочому місці (нагадаємо, створеному коштом платників податків за рахунок такого самого робочого місця десь в іншому секторі), такий "працівник" насправді перешкоджає іншим робити свою справу, отже, знищує робочі місця.

Як і у випадку, коли держава "створює робочі місця", протилежний процес скорочення зайвих та шкідливих функцій держави заради економії коштів та пожвавлення ділової активності теж на перший погляд здається не таким, як є насправді.

Ми з вами бачимо десятки тисяч звільнених працівників контролюючих та правоохоронних органів (тим більше, що вони можуть голосно опиратися своєму скороченню, благо грошей та засобів впливу у них вистачає). Натомість сотні тисяч людей, які завдяки дерегуляції отримали роботу, і мільйони, які виграли за рахунок вищих зарплат та кращої якості й доступності товарів та послуг – помітні тільки в показниках державної статистики.

Наприклад, Грузія в процесі дерегуляції рішуче скоротила державний апарат і зрештою отримала видатний економічний та соціальний прогрес, який включав, у тому числі, збільшення зайнятості одночасно з різким зростанням зарплат. Тільки з МВС Грузії було звільнено 15 тисяч співробітників за один день, а протягом двох років із держапарату звільнили 75 з 85 тисяч людей. Це дало змогу збільшити зарплату в поліції, а згодом і в усьому держапараті в 15–40 разів за роки реформ.

Читайте також: Чому українці платять по 2 копійки з кожної заробленої гривні у Нафтогаз?