Тоді на восьмому недільному віче на Майдані зібрались тисячі обурених людей. Після того, як результатом майже двомісячного мирного протестування стало ганебне прийняття, так званих, диктаторських "законів".
В знак простесту і як відповідь на абсурдність новоприйнятих законів, люди демонстративно прийшли на Майдан у касках, друшляках і навіть каструлях на головах.
Люди чекали дій... Тоді й почали освистувати опозиціонерів. Після віче тисячі мітингувальників вирушили до вул. Грушевського, намагаючись звільнити прохід до урядового кварталу. Після безрезультатних спроб прорватись через кордони ВВшників і беркутівців, радикально налаштовані активісти почали штурм.
З того дня протистояння набуло нових форм, люди піднімались по всій країні. Саме тоді ми дізнались, що таке "коктейлі Молотова", навчились будувати барикади, катапульти, дізнались, як ще можна використовувати шини і бруківку. Тоді ми вперше почули про "Правий сектор".
З боку мітингувальників в хід шли палиці, фаєри, вибухові пакети, у відповідь "Беркут" застосував шумові гранати, сльозогінний газ і помпові рушниці (згодом не лише їх). Палали автобуси силовиків… У відповідь ті застосували водомети, рясно поливаючи не так автобуси, як мітингувальників. Згадаємо, що в ті дні температура доходила до -20...
Сотні поранених за кілька днів, у тому числі правоохоронців. Багато людей з травмами очей і втраченим зором. Вже тоді улюбленою мішенню беркутів були саме очі. Перші вбиті, перші знущання над людьми (коли людей роздягали, били, на морозі поливали водою, примушували бігати голими).
Почалися полювання на активістів, перші викрадення людей, нічні підпали автомобілів по Києву, Харкову, і інших великих містах України. Почався хаос і повне беззаконня.
Людей викрадали з лікарень. Поодинці людям не радили іти у лікарню, оскільки там чатувала міліція. Відбувалися ганебні нічні судові засідання, звинувачення як під копірку.
У Київ звозили автобуси тітушок.
Такими були ці дні, про які не можна забути!