Про визнання України у світі
Україна стала однією з держав-членів і засновників Організації об'єднаних націй ще у 1945 році. Так було вигідно Радянському Союзу. Фактично ж ніякої незалежності у зовнішній політиці ми тоді, звісно, не мали.
Читайте також: КДБ, комуністи та перші політичні кроки – як Україна йшла до Незалежності
І навіть на початку 90-х, відчуваючи, що СРСР розпадається, комуністичне керівництво прагнуло зберегти такий стан речей. Перший президент України Леонід Кравчук розповів: Михайло Горбачов хотів змінити центральну владу так, щоб її підтримали. Тому 17 березня 1991 року він проголосив Всесоюзний референдум про збереження СРСР.
Перший український президент Леонід Кравчук
Питання тоді звучало так: "Чи вважаєте ви за необхідне збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності". Саме цей референдум і став формальною перепоною для визнання української незалежності у світі.
До Всеукраїнського референдуму 1991 року жодна країна світу не визнавала нас. Те, що ми прийняли Акт проголошення незалежності України не працювало. Нам відповідали, що не можна референдум Горбачова подолати рішенням Верховної ради,
– пригадав Кравчук.
Проте навіть після визнання України незалежною особливого ентузіазму існування молодої країни в наших західних друзів не викликало. Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко пригадав, що ж тоді українцям говорили американський президент Джордж Буш-старший та британська прем'єрка Маргарет Тетчер.
"Лейтмотив був один: будьте з Горбачовим, все добре. Ніякої незалежності, вона вам не потрібна, а нам тим більше. Це якщо перевести все у зрозумілу форму", – пояснив дипломат.
Як у РФ реагували на незалежність України
Ще менше захоплення було в Росії. Навіть після розпаду СРСР у Москві виношували плани збереження Союзу. СНД повинно було стати основним інструментом для цього.
Єльцин запропонував, щоб все те, що визначає незалежність держави, було під спільним контролем. Насправді ж, московським. Це означало, що армія, безпека, зовнішня політика та фінанси – єдині. Єльцин вирішив просто поміняти вивіску, аби отримати те ж саме,
– пояснив Огризко.
Проте навіть після провалу ідеї з СНД кремлівські лідери не відмовились від спроб лишити Україну в орбіті Росії. Леонід Кравчук згадав розмову з першим президентом Росії Борисом Єльциним на цю тему. Перший президент наголосив, що Росія ніколи не ставила питання про те, щоб відпустити Україну у вільне плавання.
Борис Єльцин та Леонід Кравчук
Кравчук також розповів, як колись Єльцин запитав його: "Ви справді вірите, що Україна йтиме своїм шляхом й буде орієнтована на європейські цінності?". Той відповів йому: "Борисе Миколайовичу, ми ж підписали документ, де сказано, що кожен народ сам визначає свою внутрішню та зовнішню політику.
На це Єльцин сказав: "Ну, це там написано, а скільки ж було в нас спільного в історії." Й показав проект документу, який подав на затвердження Держдуми. Один з його пунктів був таким: "Україна була, є і буде в системі стратегічних інтересів Росії",
– додав Кравчук.
Про ядерне роззброєння та співпрацю з міжнародною спільнотою
З Заходу нашій незалежності не раділи, а зі Сходу її відверто ненавиділи. Єдине, чого хотіли усі – аби Україна відмовилась від ядерної зброї. Володимир Огризко пригадав, що ситуація тоді була досить складна. Адже був тиск як з боку Заходу, так і з боку Москви.
"Були мінімальні компенсації, які нічого не вирішували з точки зору розвитку української безпеки та державності. Цей перший етап розвитку української дипломатії, хоч і з очевидними мінусами, але був успішним. Адже Україна все ж таки залишилась суб'єктом міжнародного права. Хоча й формально", – вважає дипломат.
Український дипломат Володимир Огризко
Проте у багатьох колишніх радянських республіках ситуація була куди гірша. У Грузії, Вірменії, Азербайджані та Молдові вже тоді точились війни, за своєю природою вони дуже схожі на агресію Росії проти України.
Захід дивився на ці проблеми крізь пальці, хоч як ці маленькі країни не просили про допомогу. Україна ж, за словами Леоніда Кравчука, намагалася підтримати їх.
Розпорядженням президента України у Грузію були направлені вертольоти для вивезення з гірських районів людей, які там вже замерзали. Коли в Азербайджані стало важко з хлібом, ми прийняли рішення виділити їм муку. Допомагали, як могли,
– розповів він.
Українським дипломатам вже в ті часи було очевидно: для того, аби гарантувати безпеку України, нам негайно треба інтегруватись у західні військові, політичні і економічні союзи. Спочатку прагнення України у Брюсселі відкидали, проте головними причинами цього були українська внутрішня політика та небажання робити реформи.
"Ми дуже часто реальну роботу заміняємо на гасло. Власне, коли наші європейські партнери бачили, що гасел більше, ніж реальних дій, вони відповідно на це й реагували", – зазначив Огризко.
Тиск з боку РФ: економічні важелі та робота спецслужб
Коли взяти під прямий політичний контроль Україну не вдалося, росіяни вирішили зробити це через економічні важелі тиску. Насамперед, корумпувавши українських політиків та чиновників російським газом.
"Питання в тому, що ми говоримо про ринок, але його не робимо. Ринку в Україні не було, немає і невідомо, чи його сформують. А Росія мріяла, мріє і завжди мріятиме, щоб його не було", – переконаний політик Роман Безсмертний.
Роман Безсмертний
Крім того, Росія робила все для того аби блокувати інтеграцію України, російські спецслужби не гребували жодними методами. Екс-голова Секретаріату Президента України Олег Рибачук запевнив, що навіть Янукович, коли був прем'єр-міністром, підготував покроковий план інтеграції України в НАТО.
"Україна мала бути в НАТО й при президентові Кучмі. Мені здається, що ситуація з Ґонґадзе – це добре спланована операція, яка, зокрема, ізолювала Кучму від Заходу та зупинила інтеграційні кроки України", – вважає він.
Що відомо про Георгія Ґонґадзе?Він – громадський діяч, український опозиційний журналіст грузинського походження, відомий своїми критичними антивладними виступами. Герой України. Засновник та перший головний редактор інтернет-газети "Українська правда".
Вбивство Ґонґадзе викликало широкий резонанс в Україні та за її межами, особливо після "касетного скандалу", та вважається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України. За найпоширенішою версією, до захоплення та вбивства журналіста причетні високопосадовці, наближені безпосередньо до Леоніда Кучми, який нібито особисто віддавав накази щодо викрадення Гонгадзе.
Конфлікт з РФ щодо українського острова Тузла
Один з перших гострих конфліктів між Україною та Росією спалахнув у 2003 році. Питання стосувалося українського острова Тузла, що у Керченській протоці. Голова Секретаріату Президента у 2005-2006 роках Олег Рибачук наголосив, що тоді в Україні декілька днів всі говорили про те, що на Тузлі назріває конфлікт, бо росіяни почали там будувати переправу і заходили в територіальні води України.
Вони це робили, як моя собака: ти їй кажеш "сидіти", вона посидить, потім встане, удасть, що потягується і посунеться так на 20 сантиметрів ближче. Росіяни приблизно так і підтягувалися. Кучми тоді не було в Україні, бо він полетів на зустрічі десь у Бразилію, – сказав він.
Й додав, що Віктор Черномирдін (на той час посол РФ в Україні, – 24 канал) показав військові карти ще часів Другої світової, якими хотів переконати, що Азов розмежований неправильно.
Президент України Леонід Кучма на острові Тузла у 2003 році
"Росіяни не сприймали факт, що Україна є самостійною, зі своїми кордонами і територіальними водами. Кучма тоді розвернув свій літак, повернувся і посилив там військову присутність", – прокоментував Рибачук.
Про поділ сфер впливу у Європі
Піку ситуація досягла у 2004 році. На президентських виборах зійшлися умовно проросійський кандидат – Віктор Янукович та прозахідний – Віктор Ющенко. Перемога останнього, здавалося б, поставила остаточну крапку у цій історії. Та не так сталося, як бажалося.
"Це один з найдраматичніших періодів в історії країни. Я дуже часто чую звинувачення у бік Ющенка. Віддаймо належне цій людині, яка пережила власну трагедію. На мою думку, він зробив більше, ніж він міг зробити", – зауважив Роман Безсмертний. Й додав, що у 2007 році німецький канцлер Ангела Меркель та тодішній президент Франції Ніколя Саркозі фактично "здали" Україну Кремлю.
Ніколи Саркозі та Ангела Меркель
Також політик розповів, що у 2010 році він вперше познайомився з концепцією "ГеРоссии". В ній мовиться про те, як Німеччина та РФ ділять Євразію на сфери впливу.
Питання Криму та Донбасу (я не кажу війни на Донбасі) закидалося в Берлін та Париж. До того ж, не було б такого кволого розв'язання ситуацій і по Абхазії, Придністров'ю тощо,
– переконаний він.
Безсмертний пояснив, що це – наслідок вуглеводних схем, які Росія запровадила у Європі. Вона купила тих, кого ми називаємо політичною елітою. "Мені все одно, як вони ставляться до моїх слів, але таких продажних еліт, як у Франції та Німеччині того періоду, ми ніколи в історії людства не зустрічали й зустрічати не будемо. Це порушення будь-яких принципів заради фінансової вигоди", – наголосив політик.
Україна, Росія, Білорусь: про напружені стосунки
Проте навіть в такій непростій ситуації країна робила певні успіхи. Саме за президентства Ющенка був розпочатий процес підготовки Угоди про асоціацію з ЄС. До підписання угоди в ті часи було ще дуже далеко, але початок був покладений.
Цікаво! Як Україна, маючи потужну армію та ядерну зброю, на початку війни опинилася ні з чим
Роман Безсмертний у 2010 році був призначений Надзвичайним і Повноважним послом України в Республіці Білорусь. Він зазначив, що тоді, попри те, що до влади в Україні прийшов проросійський президент Янукович, відносини між трьома країнами – Україною, Білоруссю та Росією – були вкрай напруженими.
Було таке враження, що весь час протокольні зустрічі продовжувалися чи святкування. Але тільки-но починали, заходила мова про якісь проблеми, то всі відсторонювалися й вдавали, що їх нема,
– запевнив він.
У 2010 році Янукович підпише так звані Харківські угоди. Багатьом вже тоді було очевидно, що ця велика помилка обернеться для України катастрофою.
"Харківські угоди": що відомоЇх підписали в Харкові у квітні 2010 року. Згідно з ними перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації в Севастополі було продовжено на 25 років в обмін на знижку ціни на газ на 30%, але не більше ніж на 100 доларів за кожну тисячу кубометрів.
"Як ви собі уявляєте доповнення до контракту між "Газпромом" та українською компанією, ратифіковані парламентом? Це речі, які насправді неможливо зрозуміти та пояснити. Тим більше, що з точки зору внутрішнього національного та міжнародного права, це від початку та до завершення є політичною корупцією. Воно так і сприймалося за кордоном", – пояснив Безсмертний.
Відносини України зі США
США – це ще одна країна, відносини України з якою складались достатньо складно. "Сполучені Штати були активними щодо того, щоб позбавити Україну ядерної зброї. Це відповідало їх національним інтересам, вони цього досягли. Та думаю, що Україна не отримала від цього весь позитив, на який вона могла розраховувати", – зауважив Володимир Огризко.
Чомусь в ті часи вважалося, що Захід – наш великий безкорисливий союзник. Що він робитиме все для того, щоб нас швидко інтегрувати. Виявилося, що ні. Москві вдалося втовкмачити, що всі питання щодо пострадянського простору повинні вирішуватися через них,
– додав дипломат.
"Меморандум у Будапешті виявився просто заявою про наміри. Ми свою зброю віддали. А нам сказали, що не давали гарантій, а було лиш запевнення. Це доволі нечесна гра, яка сьогодні коштує нам дуже дорого", – додав колишній голова МЗС.
Підписання Будапештського меморандуму, 1994 рік
Саме гарантій безпеки від США дуже не вистачало Україні навесні 2014 року. Під час Революції гідності Україна ціною крові відстояла своє право вибору інтегруватись у західний світ. Але російський уряд вже підготував нове випробування.
За словами Володимира Огризка, США, розмірковуючи стратегічно, розуміють, що у відносинах на пострадянському просторі Україна може бути досить серйозним позитивним фактором для стабільності. А також для того, щоб протидіяти російській експансії. На його думку, США зараз – наш найбільший стратегічний партнер, який дає нам найбільшу військову допомогу – приблизно 90%. Тому ключовим питанням є подальше зберігання цих відносин.
Як Кремлю вдалося реалізувати анексію Криму
"На медалях, які видавали всім тим, хто брав участь у анексії Криму з боку Росії, стоїть дата – 20 лютого 2014 року. Але треба розуміти, що такі операції, попри різні відмітки на нагородах, розробляються роками", – зауважив Безсмертний.
Медалі від Росії за анексію Криму
"Я не сумніваюся, що все, розроблялося роками Російською Федерацією, і зокрема Кремлем. Все це розробляли задовго до 2014 року, тому що перебіг подій навколо Януковича, постійні спроби атакувати Кучму, що збігалося з тим, що вони робили з Лукашенком, показують на те, що це були продумані речі", – додав Безсмертний.
Й пояснив, що Кремль реалізовував свої плани. Натомість Україна мала усвідомити це і не вестися. Треба віддати належне, що Президенти України до Януковича, а також Порошенко, як би Кремль їх не атакував, цей тиск витримали. До того ж, на думку Безсмертного, Янукович не усвідомив себе президентом величезної європейської держави, його потягнули на налигач і він, як теля, пішов за ними.
З початком трагічних подій кінця 2013 року все залежало від активних дій української влади та позиції українського суспільства. Від початку Майдану було зрозуміло: не лідери вели суспільство, суспільство повело лідерів,
– переконаний політик.
Суспільство інерційне. Воно вирішує доленосні речі, оперативно-тактичні вирішують лідери, пасіонарії. А іноді боязнь та безвідповідальність окремих з цих осіб і привела до таких наслідків, додав Безсмертний.
Мінські угоди: чи мають вони вплив
Все частіше і частіше лунає, що "Україна не суб'єкт, а об'єкт міжнародних відносин". Мовляв, ми нічого самі не вирішуємо і залежимо то від Росії, то від Європи, то від Америки. І ось в такій ситуації, в стані війни нам довелося шукати шлях хоч на якийсь час її зупинити. Ним стали мінські домовленості.
Що таке мінські домовленості? Це комплекс заходів, узгоджений лідерами Німеччини, Франції, України та Росії у форматі "нормандської четвірки" і підписаний контактною групою з метою деескалації збройного конфлікту. Вони є результатом роботи ТГК. Це – уповноважена група представників України, ОБСЄ та Росії, яка шукає способи дипломатичного вирішення війни на сході України.
За словами Безсмертного, юридичний казус мінських домовленостей, які не ратифіковані як міжнародна угода, буде залишатися і супроводжувати нас всі роки. І коли зараз мовиться про те, що потрібно ставити питання, яка політична сила цих домовленостей, починають шукати пояснення. Але не того, як це виправити, а чому треба їх виконувати.
Новий президент України Володимир Зеленський запропонував залучити до Норманського формату країни гарантів безпеки України за Будапештським меморандумом: Британію і США.
Президент України Володимир Зеленський
Володимир Огризко вважає, що мінські домовленості не можуть нічого змінити. Адже питання не в тому, хто сяде за стіл переговорів. А в тому, з чим учасники переговорів на них приходять. Якщо в однієї зі сторін немає наміру домовлятися, то зробити це не вдасться.
"Ми часто зміщуємо акценти з суті на форму. Весь час говоримо про формати, про учасників, місце засідання чи його перенесення тощо. А йдеться про суть. А вона полягає в тому, що доки Україна разом з Заходом не змусять Росію поступати адекватно, ніяких змін не буде. Якщо Росію не примусять виконувати свої зобов'язання. Якщо вона не буде покарана за свої злочини, нічого не зміниться", – наголосив дипломат.
Агресія РФ проти України: як реагує Захід
Агресивна політика Росії проти України була незмінною фактично з моменту розпаду СРСР. Фінал був очікуваним: війна. На думку Володимира Огризка, Захід протягом багатьох років жив в такій парадигмі: "Все добре, нас нічого особливо не хвилює. Є якісь проблеми, але вони не настільки важливі, щоб через них хвилюватися".
У 2008 році Захід "проковтнув" агресію Росії проти Грузії. Країна-агресор сприйняла це, як запрошення до того, щоб робити свою злочинну політику далі. Як результат, у 2014 році отримали агресію проти України,
– додав він.
"Чи була реакція Заходу адекватною? Частково так, частково ні. Так, тому що на Заході цього разу вирішили, що "такого ми Путіну більше не подаруємо". Й вже п’ять років режим санкцій більше чи менше, але залишається. Це чіткий сигнал Путіну, що "ми таку політику не приймаємо". Його вигнали з G8, влаштовували обструкції на G20, проте останній раз вона перейшла в контакти та розмови", – таку думку висловив Огризко.
Чому Росію виключили з "Великої вісімки"?Після анексії Криму 24 березня 2014 року Росію формально виключили зі списку G8. "Велика вісімка" (G8) — міжнародний клуб, що об'єднував Велику Британію, Німеччину, Італію, Канаду, Росію, США, Францію та Японію. Вони узгоджують підходи до важливих міжнародних проблем.
Президент Франції Еммануель Макрон і президент США Дональд Трамп під час телефонної розмови 20 серпня вирішили запросити Путіна до участі в саміті G7 у 2020 році. Фактично це перетворюватиме саміт "Великої сімки" у зустріч "Великої вісімки", чого не було вже п'ять років – з початку російської агресії в Україні. Ініціатором ідеї, начебто, був Макрон, а Трамп – підтримав.
Водночас, уряди Великобританії та Німеччини виступили проти повернення Росії до формату країн G8.
Крім цього, на думку дипломата, якби Захід хотів поставити Росію на місце, то й економічними санкціями це можна зробити за кілька місяців. На жаль, цього Захід робити не хоче, посилаючись формально, що "ми тиснемо, вживаємо дипломатичні заходи". А якщо розшифровувати та говорити відверто, то все через те, що західний бізнес фактично заборонив своїм політикам робити кроки, які цьому бізнесу заважають.
Потенційні партнери України: хто вони
Ситуація, в якій опинилася Україна, спонукає нас розширювати горизонти і починати дивитись далі. Окрім Росії, Європи і США в світі у нас є багато потенційних партнерів: Китай, Індія, країни Африки або Південної Америки. Країни саме цих регіонів є для України важливим джерелом надходжень валюти. Це країни, куди ми експортуємо або можемо експортувати свої товари.
Наприклад, недавно я був свідком розмови двох бізнесменів, які обговорювали ситуацію в Китаї. Виявляється, що зараз після певних обмежень, які ввели США, Китай стикається з проблемою нестачі продовольства для багатьох регіонів цієї неосяжної країни,
– розповів Огризко.
Він вважає, що ми повинні заходити на всі ринки та просувати свої товари. Ба більше, що вони у нас дуже часто високої європейської або навіть світової якості.
Ще один дуже важливий союзник – Туреччина. Зовсім нещодавно туди літав з візитом і новий президент України. Володимир Огризко вважає, що ця країна є нашим об'єктивним союзником та партнером. "Знаєте, з усіма сусідами, окрім неадекватної Росії, ми повинні мати нормальні відносини. Адже альфа і омега будь-якої дипломатії – це мирне оточення своєї країни. Тобто ти з усіма сусідами маєш мати найкращі відносини, які тільки можливі", – прокоментував він.
Володимир Зеленський та президент Туреччини Реджеп Ердоган
Огризко додав, що Туреччина, зокрема, є членом НАТО. Тому для нас вона була, є і залишатиметься дуже серйозним партнером з погляду на задекларовані плани вступу України до НАТО. Все те, що йде на користь нашим українсько-турецьким відносинам буде йти на користь нам.
Візит відбувся (візит Зеленського до Туреччини, – 24 канал), наскільки я розумію, доволі успішно. Домовлено щонайменше про серйозні кроки у військово-технічній співпраці, а це для нас є надзвичайно важливим,
– наголосив дипломат.
Він також зауважив, що Туреччина займає принципову позицію щодо загарбання Криму, а для нас це є надзвичайно вигідним, тому що вона як регіональний гравець може також впливати на ситуацію повернення Криму Україні.
Серед пострадянських країн, колишній очільник МЗС виокремлює насамперед Білорусь. Вона, хоч і формально, але є членом союзної держави і фактично сьогодні є територією, на яку поглядає своїм зажерливим оком Кремль, та для нас є надзвичайно стратегічно важливим партнером. Адже якщо Білорусь спроможеться утвердитися як незалежна держава, то це означає, що рівно на таку ж частину зменшиться вплив Москви. Відтак, вона буде менш агресивною.
Які перспективи співпраці України та ЄС
Разом з тим не варто забувати і про все те, що вже зроблено. Договір про Асоціацію з ЄС підписаний і повне виконання усіх його умов дозволить Україні отримати доступ до одного з найбільших ринків світу. Звісно, це не трапиться за місяць чи рік, але роботи виконано вже набагато більше, ніж залишилось.
Процес був еволюційним, та до певної міри об'єктивним. І слава Богу, що у підсумку нам вдалось вийти на те, що в ЄС почали розуміти, що окрім заяв є також якісь реальні просування вперед,
– зазначив Огризко.
На його думку, в цьому питанні ми вийшли на ту фінальну стадію, коли йтиметься про виконання угоди про асоціацію, яка потім має автоматично перейти в процес початку переговорів на вступ. Якщо ж ми виконаємо всі зобов'язання, то він, хоч і буде до певної міри доволі тривалим, але не настільки, щоб починати все спочатку.
Читайте також: Чому з приходом незалежності в Україну зайшов олігархат та що чекає на українську економіку далі
"Тобто десь 7-8 або ж до 10 років максимум, якщо ЄС ще доживе до тих часів в тому вигляді, у якому він є сьогодні. Бо ви бачите, що є проблеми щодо Brexit, є проблеми, які пов'язані з тріщинами в самій організації. Є багато речей, які його єдність, на жаль, підривають, включаючи роль тієї ж Росії", – підсумував дипломат.
Наступний випуск "Незалежність. Як це було" буде про гуманітарну політику України.