Отже, суть теорії дуже проста: є Порошенко, який працює над потужною проукраїнською антиросійською міжнародною коаліцією, переконує європейських та американських партнерів вводити санкції проти агресора, систематично розповідає світові правду про війну в Україні та допомагає добувати для країни гроші та допомогу (щоправда, це збільшує в рази зовнішній борг країни, який потім нам з вами виплачувати, але це окрема тема).
Читайте також: Як суддя із запаморочливими статками допоміг Розенблату "анулювати" результати 75 експертиз
А є Порошенко-олігарх, що наполегливо провалює боротьбу з корупцією, очищення органів влади та системні реформи. Тому що сам є частиною державно-олігархічної системи, її продуктом. Боротися з нею означає боротися проти самого себе і проти всіх тих, хто, власне, зробив його олігархом.
Помітити цих двох Порошенків просто: для західних партнерів створюється картинка активної боротьби з корупцією, наприклад, через створення систему антикорупційних органів – НАБУ, САП, НАЗК. Проте ефективність цих органів всередині країни ним же самим і блокується.
НАЗК контролюється його "смотрящіми", розслідування НАБУ блокуються в судах, реформованих іменем Порошенка, а робота органу зазнає постійних атак в законопроектах представників фракції його імені в парламенті та дискредитується його ставлеником на посаді генпрокурора. А, можливо, навіть впливом на керівництво Спеціалізованої антикорупційної прокуратури — органу, без якого робота НАБУ — не більше, ніж журналістські розслідування.
Президент України Петро Порошенко
Натомість для західних партнерів створюється картинка реформ, наприклад, реформа прокуратури і судів. Проте в результаті так званої реформи в керівництві прокуратури було нуль зовнішніх кандидатів, а реформаторам вставляли палки в колеса на кожному кроці. Про судову реформу взагалі мовчу, бо реформою назвали зміну табличок на дверях суддів.
Крім того, створюється картинка легітимності. Наприклад, тих же змін до Конституції, які підтримує Конституційний суд. Проте всередині країни всі знають, що КСУ і через кілька років після обрання Порошенка складався з тих же суддів, які допомогли Януковичу узурпувати владу. У тому числі Голова КСУ по президентській квоті, якого Петро Порошенко так і не звільнив. Зате суттєво підвищив їм довічне утримання, отримавши яке, Голова КСУ спокійно пішов на пенсію, коли в нього закінчились повноваження.
Всі роки президентства Порошенка активно створювалась картинка правосуддя. Наприклад, коли прокуратура гучно арештовувала топ-посадовців в прямому ефірі. Проте після показу на телевізійних екранів ці справи кудись дівались, як і справи всіх попередників.
Псевдоарешт топ-посадовців
Нагадаю, що законом, підписаним Порошенком, всі справи "попередників" залишились у прокуратурі. Скількох з них, крім Януковича, ви бачили в суді? Зате прокурор звітує про якісь тисячі вироків, більшість з яких за попередні роки за участю посадовців рівня голів сільрад. А в цей час екс-регіонали та їхні сателіти в парламенті, ті самі попередники, голосують в унісон з пропрезидентською фракцією, їх прокуратура так і не зачепила за всі ці роки.
Читайте також: Повернення "Партії регіонів": хто і навіщо реанімував уламки біло-блакитних
Для західних партнерів створюється картинка очищення і перезавантаження влади, наприклад, через заяви президента, що він підтримує люстрацію.
Проте, всередині країни він дозволяє собі порушувати діючий закон, роками залишаючи на посадах, в тому числі в своїй же Адміністрації, тих, кого мав би вже кілька років як звільнити. А ще він відновлює на посадах люстрованих генералів. Тих самих, які очолювали українську армію, коли вона фактично була знищена і була неспроможна захистити Україну від російської агресії, і робити це довелось звичайним українським добровольцям.
Українські добровольці
Також для західних партнерів він бореться за незалежність української церкви від російської. Це важлива історична подія. Але в цей самий час Росія стає найбільшим інвестором в українську економіку — це як взагалі?
Тобто церква має бути незалежна, а економіка — ні? І як взагалі таке можливо? Куди ці гроші можуть йти? Лише в ті самі олігархічні бізнеси, і лише за підтримки найвищого керівництва держави. Тобто громадяни з Росією воюють, а керівництво держави — ні?
Своїми успіхами Порошенко-міжнародник хоче прикрити нищівний для країни саботаж Порошенка-олігарха. Багато років думка міжнародників була важлива, але чим далі, тим очевидніше олігарх в ньому перемагає, і навіть гроші від західних партнерів більше не настільки вагомий аргумент. І цей конфлікт двох Порошенків, на жаль, вирішити неможливо.
Я щиро вірю, що прихід нових людей здатен змінити ситуацію. І треба вже припиняти цю ганебну практику "якщо прийшов до влади, то піду тільки вперед ногами" чи поки мільйони не винесуть з кабінету. Міняти керівників треба доти, доки не прийдуть ті, хто буде готовий працювати на державу. І не тільки тому, що не захоче повторити сумний досвід "папєрєдніков".