Те, що сталось на Майдані у ніч 30-го, не було випадковістю. І не тому, що одиниці боївок силових структур, як би це м’якше сказати, мають садистські нахили. Ключ до цієї проблеми у систематичній ліквідації запобіжників та обмежень міліції владою професіоналів.
Слід нагадати, що з приходом до влади Януковича В.Ф., під скорочення так званої адміністративної реформи потрапили уповноважені з прав людини при МВС. Здається, на цьому реформа МВС закінчилась. Чи не ліквідація громадського контролю за працівниками міліції було основною реальною, а не мнимою ціллю цієї реформи?
Наслідки не забарились. Першою ластівкою стала справа студента Індила. Справа ця якраз засвідчила відсутність стримувань у роботі міліції. Сигнал було почуто рядовими виконавцями - більше ніяких стримувань. І п’янке відчуття безкарної сили ударило їм у голову. А далі Врадієвка та Майдан. «На війні як на війні» - пишуть працівники Беркуту у соцмережах. Вони так бачать світ. Їхня картинка чорно-біла. До них ніяких питань. Звісно, тут уже індивідуально – хто має розум, хай думає. Хіба не екс-керівники міліції засуджують дії своїх безголових колег? Але головне, як зупинити дебелих парубків, які хизуються своєю силою?
Проблеми із надмірним застосуванням сили правоохоронцями є і будуть у майбутньому. Проте, кривава розправа на Майдані виходить за межі одиничного випадку, як його хочуть подати провладні балакучі голови у телевізорі.
Праця із людьми, які мають силу і відчули смак її використання полягає на стримуванні їхнього запалу, та постійній роз’яснювальній роботі. І пояснювати повинні люди з-поза середовища МВС, люди, для яких права людини – не порожні слова. А щоб їхні пояснення доходили до особового складу, вони повинні мати повноваження адміністративного впливу. За міністра МВС Луценка саме так і було. Навіть при усіх його експресивних витівках, Луценко виявився на своєму місці. Чого не скажеш про Захарченка. Він, як герой казки Джона Крюса Тім Талер – ніколи не посміхається. Власне не посміхається і виграє парі. Натомість щось забагато посміхається барон Троч нашого часу.
Це й не дивно. Влада, яка тримається на поліцейських кийках ніколи не поверне їхніх власників, чи то пак їхнє «колективне безсвідоме» у русло суспільних норм: ворон ворону око не виклює. І люди, які зібрались на Майдані це чітко усвідомлюють, нехай тільки на рівні інстинкту самозбереження.
А для того, щоб забезпечити себе від свавілля міліції у майбутньому, для початку треба повернути омбудсменів у структуру МВС. Беркут, який перетворився із звичайної силової структури на уособлення та символ зла в очах українського суспільства, необхідно розформувати (так, завдяки собі, немудрим й жорстоким виконавцям незаконних наказів, ви і ваші колеги, які не були причетні до побиття мирної демонстрації позбудетесь роботи). Звісно, бойові відділення у міліції потрібні з огляду на специфіку роботи, саме тому у новій редакції законодавства про захист правопорядку треба прописати чіткий механізм покарання та внутрішнього розслідування у системі МВС за надуживання сили.
Створеному на заміну Беркута спецпідрозділу категорично заборонити виконувати функції розгону мирних зібрань. Щоб їх в тих місцях, де збираються мирні люди не було й на гарматний вистріл. Нових працівників набирати крізь призму побиття мирних громадян на Майдані 30 листопада, у тому числі, беручи до уваги оприлюдненні публічно (також й в соцмережах) оціночні судження цих подій кандидатами - своєрідна люстрація.
Відомо, що діюча влада – Янукович та ін., не руйнуватиме того, що сама створювала. А отже цим займатиметься уже новий міністр МВС у новій системі координат влади. Однак, якщо події підуть руслом переговорів, а цей варіант найбільш вірогідний, відновлення штатних одиниць омбудсменів при МВС із повноваженнями, які у них були за міністра Луценка, мусить бути включено до однієї із найнагальніших вимог опозиції до Януковича В.Ф.