Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Йо…на війна!!! Ненавиджу!!! Ненавиджу, б...дь, ненавиджу!!!, — уривок з "Аеропорт" Лойка

      7354 Читать новость на русском
      Донецький аеропорт
      Донецький аеропорт

      Сайт "24" продовжує ексклюзивно публікувати уривки роману про війну на Донбасі Сергія Лойка "Аеропорт" українською.

      Презентація книги у Львові відбудеться 11 вересня, у п’ятницю, о 17:00 в Дзеркальній залі ЛНУ імені Франка.

      Уривок з восьмого розділу. "Мішка-професор"

      Бійці, поранені й цілі, відмотують мішки від рам, витягають мертвяків і абияк примотують їх знову до рам і одне до одного.

      Тритон плаче, примотує Мішу. Мішкина тепла кров стікає по його обличчю, по розплющених очах на руки Тритону.

      Тритон падає на коліна, зриває з себе каску, щосили кидає її на бетон, зриває з себе автомат, щосили гахкає ним об каску, закидає голову й кричить, зриваючи голос: «Йо…на війна!!! Ненавиджу!!! Ненавиджу, б...дь, ненавиджу!!!!»

      У нього істерика. На війні це може статися з кожним у будь-який момент. Кіборг має одне життя, і запасної голови у нього нема. Сєргєїч обнімає однією рукою Тритона, що б’ється в істериці, іншою надіває на нього каску й підносить йому до губ свою фляжку зі спиртом. Потім сам робить швидкий ковток і витирає свої мокрі очі зворотнім боком долоні.

      Механ стоїть поряд, жадібно п’є гарячу каву з жерстяного кухля.

      Лице чорне. Очі… навіть не сказати, які… Нелюдські.

      – Козак, викликай мені п’ятдесятого росіян на їхній частоті. Будемо терти за перемир’я. Іншого виходу немає.

      Бандер хоче поговорити напряму з командиром ростовської десантної бригади росіян, яка окопалася по периметру, відсікає транспорт і підтримує вогнем вилазки сепарів і чеченців.

      Через пару хвилин помічник командира, здоровенний чубатий хлопець із позивним «Козак» доповідає, що зв’язку нема.

      – Так, ясно, перешилися вже… Айболіт, закінчуй стріляти. Знімай свою куртку. Здаватися будемо.

      Ззаду на куртці лікаря Сєргєїча велике біле коло з червоним хрестом у середині. Бандер сам розрізає куртку Сєргєїча, примотує жовтим (свій-чужий) скотчем до кривуватого, але довгого шматка залізної віконної рами, використовуючи його як древко.

      Древко встановлюють в отвір кулеметної башти, один із поранених на броні має підтримувати його рукою.

      Усі якось розташувалися. Зображають трупів. Видовище апокаліптичне.

      Останній інструктаж механу, якого звуть Семенич.

      – Дивись, Семенич, жодних ривків. Дрейфуєш повільно на першій. Уже розвиднилося. Вони мають роздивитися, що в нас за машина, якщо флаг не роздивляться. Як смикнешся, вони вас спалять! І тебе разом з усіма! Як мене зрозумів, герою?

      – Зрозумів. Легкою риссю, як на параді.

      Механ зникає в люку. Машина з ривком торкається з місця, так що дехто з поранених мало не падає на злітку. Ті, хто залишається, проводжають поглядами найдивовижнішу машину, яку вони будь-коли бачили на війні.

      Читайте також: Ясне холодне небо над Майданом готувалося прийняти свою Сотню, — уривок з "Аеропорт" Лойка

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин
      При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
      не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
      Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
      Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
      Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
      Залиште відгук