Чого-чого, а епатажності Володимирові Жириновському не займати навіть у сімдесят. Сварки, бійки та погрози — те, чим прославився одіозний політик. Широкому загалу він став відомий після виборів у президенти ще на початку 90-их.
До президентської гонки у Жириновського — особлива пристрасть. З шести президентських виборів він брав участь в п'яти. Та народна любов до нього ніколи не піднімалась вище за 9 відсотків. Можливо, тому, що нічого потрібного країні він не пропонував. Радше смішив.
Скандальний націоналізм — чи не головний коник Жириновського. Притому він воліє не згадувати, що сам — росіянин лише наполовину: його батько — єврейського походження.
Читайте також: Жириновський: Як збірну Росії можуть очолювати якісь італійці, які не воювали ніколи?
Якщо збудувати кар'єру президента не вдалося, то в Держдумі все навпаки. Володимир Жириновський от уже більше двадцяти років — тамтешня зірка.
Правда, його партія ЛДПР не може похвалитися нічим, крім яскравого лідера. Усі передвиборчі обіцянки залишаються на папері. Й хоча на словах ЛДПР — партія опозиційна, нерідко Жириновський озвучує у Думі найбожевільніші ідеї Путіна. Та навіть господаря Кремля він інколи дратує.
За парламентську роботу в поті чола у Володимира Жириновського — кілька державних нагород, зокрема, орден "За заслуги". Якщо вірити його біографії, політик ще й невтомно пише книги — опублікував аж півтисячі.
До 70-річчя у Москві ще за життя йому поставили 3-метровий пам'ятник. І навіть на його честь назвали вулицю. Незважаючи на скандальність, росіяни прихильно ставляться до Жириновського. Правда, це нагадує швидше любов до блазня, а не до серйозного політика.