Головна на столі цього вечора - кутя. Келар, так у монастирях називають своїх кухарів, додає до перетертого маку зварену пшеницю і далі не шкодує до куті нічого: горіхи, родзинки, узвар і мед. Проте важливо не переборщити. Добре вимішавши кутю, отець Никодим береться за іншу страву.
“До Свят-Вечора православні християни дотримуються суворого посту, а вже на самий Свят-Вечір на вечерю готується 12 пісних страв. Однією з таких ключових є риба. Вона може бути різних видів - оселедець солений і копчений, а можна ще запекти”, - каже келар Свято-Миколаївського Жидичинського монастиря ієродиякон Никодим.
Правил, які пісні страви мають стояти на святвечірньому столі - немає. Традиційно це те, що любить родина. Та й число 12 не є тут канонічним.
“Для нас це символізує 12 апостолів, яких Христос покликав на проповідь, які знали про Його народження, передали для нас місце Його народження, які, власне, для нас проповідували й принесли віру Христову”, - каже архієпископ Луцький і Волинський УПЦ КП о.Михаїл.
Хліб на свята монахи печуть самі. У діжці розчиняють готову закваску, яка залишилася з минулої випічки, додають житнє борошно і чекають поки воно набухне. У печі тим часом вже потріскують дрова. Приготувати вечерю треба встигнути до служби.
Після Вечірньої братія збирається за урочистим столом. Такі свята допомагають зійтися цілій монастирській родині. Опісля колядками святкують народження Божого Сина.