У рамках саміту "Україна – Південно-Східна Європа" 28 лютого Володимир Зеленський провів переговори з Александром Вучичем. Якщо коротко, то глави держав обговорювалися питання підтримки суверенітету України та регіональної безпеки.
Дивіться також Привид великої війни чи пусті слова? Чи введуть країни НАТО свої війська в Україну
Співпраця заради миру
Зеленський подякував Вучичу за підтримку в боротьбі з агресією та надання допомоги українцям. Важливість участі Сербії в мирному процесі була підтверджена обома лідерами.
Участь Сербії в реалізації Української формули миру важлива. Під час зустрічі з Александром Вучичем скоординували подальші контакти, аби підтримати Формули миру якнайбільшою кількістю країн,
– зазначив Зеленський.
Президент України детально ознайомив сербського колегу з ситуацією на фронті та висловив сподівання на зміцнення міжнародної солідарності.
До цього слід додати, що офіційна Українська формула миру передбачає забезпечення:
- радіаційної та ядерної безпеки;
- продовольчої безпеки;
- енергетичної безпеки;
- звільнення всіх полонених і депортованих;
- виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку;
- виведення російських військ і припинення бойових дій;
- повернення справедливості;
- протидія екоциду;
- недопущення ескалації;
- фіксацію закінчення війни.
Вучич на роздоріжжі
Після російського вторгнення в Україну, Європейський Союз справедливо вимагав від Сербії запровадження санкцій проти Росії.
Вучич, використовуючи виборчі процеси, уникав прямої відповіді на агресію Москви, однак з часом почав надавати Україні озброєння та переслідувати найманців, вербованих Кремлем.
Сербський лідер також демонструє балансування між Заходом та Сходом, відвідуючи Китай та беручи участь у проєкт, які можуть зменшити залежність Європи від російського газу.
Дивіться також Рука Медведчука та шпагат Вучича: чому в Сербії спалахнули протести і чи буде Майдан у Белграді
Це викликає занепокоєння серед західних партнерів, але водночас відкриває нові можливості для Сербії на міжнародній арені. Скажімо, нещодавно міністр закордонних справ Хорватії назвав Вучича російським "сателітом", вимагаючи від нього чіткої позиції щодо санкцій.
Президент Сербії відповів, що ніколи не був чиїмось слугою, відкидаючи звинувачення та акцентуючи на своїй незалежності. Також його зустріч зі Зеленським є сигналом про те, що Белград готовий підтримувати діалог з Києвом. Однак питання відкрите – чи зможе Сербія вийти зі шпагату, у який сама себе загнала?