Якими би безневинними не були дитячі ігри, але й тут завжди були переможці й переможені. Тільки на кону спочатку були не гроші.
"Все починалося з фантиків. У моєму поколінні першими були вони. Це був азарт. Фантики цінувалися від дорогих цукерок", – розповів письменник Сергій Пантюк.
В одній версії гри – просто накрити, а в більш популярних вибити долонею так, щоб фантик перевернувся. Обгортки від цукерок канули в небуття, як тільки з’явились фантики від імпортних жувальних гумок, а після них – наклейки та фішки.
Ще легше піймати азарт, якщо на столі були монетки. Гра спростилася до банального вибивання металевих грошей одна об одну. Якщо вдалося перевернути – забираєш, а перевернеш одразу дві, то це вже майстер.
Читайте також: Згадати Все. "Тіні забутих предків" Параджанова
Велику популярність мали карти. Способів програти гроші було кілька. Народний і дуже популярний – в дурня. Інша гра, що била рекорди популярності – двадцять одне, або просто "очко".
Більшість людей пересувалися в загальних вагонах або плацкартах відкритого типу. Ти бачиш: хтось грає. І часто люди так і приєднувались. Ясно, що всі ці шулери діяли не по-одному: хтось програвав, хтось зазивав. Це складна система, якої вчать за ґратами,
– зазначив народний артист України Анатолій Матвійчук.
Більш інтелектуальні способи програти гроші в карти мали назви преферанс і покер. Наприклад, серед студентів перспектива "розписати пулю" була куди привабливішою, ніж відвідати лекцію.
Які були легальні способи заробити на азартних іграх – дивіться у програмі "Згадати все".