Латинське "консерваре" значить не що інше як зберігати. А цим людство займалося з прадавніх часів. Першими українськими всенародно визнаними консерваторами були люди, які професійно займалися доставкою солі, були чумаки.
Пізніше господині почили стерилізувати банки, щоб вбити бактерії. А ще для того, щоб банка не перетворилася на вибуховий пристрій. Товаришем господині у благородній справі боротьби проти бактерій звичайно є оцет. Улюблений український консервант.
Народна прикмета стверджує: якщо у ванні масовий заплив огірків чи помідорів, це до консервування. Головне правило господині – закрутити з запасом. Кожна така зайва банка обовязково входила у подарунковий набір родичам.
З середини девяностих улюблене хобі мільйонів опинилося під загрозою. Металеві кришки стали дефіцитом. Але потреба в консервації виявилася сильнішою. І люди навчилися використовувати кришку по кілька разів завдяки спеціальному вирівнювачу.
На кришку ставили ключ і починали крутити. Якщо він був механічний, то крутили доки не тріщала банка. А напівавтоматичним або автоматичним ключем – 10-12 поворотів до упору і закрито,
– розповіла Тетяна Драга.
Лідери підвалів це звичайно закрутки з огірками та помідорами, рідше туди потрапляли баклажани чи кабачки. І родичі останніх – патисони, які за формою нагадують літаючу тарілку. Ну і звичайно квашена капусточка. Бувало, що вона навіть й не потрапляла до банок. Достатньо великої каструлі, а нашинковану капусту притискали важким каменем.
Читайте також: Згадати все. Перші конкурси краси
Та це все традиційно. Як у всіх. А були й цікавіші закрутки.
Які оригінальні консервації робили раніше і як відкривали закрутки в польових умовах – дивіться у програмі.