Одного дня двері майстерні Ізраїля Рухомовського відкрили два російські продавці старожитностей з дуже незвичним замовленням. Мовляв, для їхнього друга-археолога потрібно зробити щедрий подарунок – півкілограмову тіару з чистого золота і прикрасити її сценами із грецької міфології.
Читайте також: Гаррі Вінстон — найвідоміший ювелір ХХ століття родом з України
Щоб вже точно потішити друга – залишити напис давньогрецькою "Цареві великому й непереможному Сайтаферну. Рада і народ Ольвії". Аби Рухомовський зумів передати стиль античних майстрів, йому принесли книжки та ще кілька артефактів з розкопок Ольвії.
Ізраїль Рухомовський оздобив тіару давньогрецькими сюжетами
За кілька місяців тіара була готова. Задоволені покупці радісно заплатили 1800 рублів і зникли. Для них ця історія тільки набирала обертів. Взявши звичайнісінький молоток, ті нанесли кілька вм'ятин, при цьому не пошкодивши жодну сцену. Це потім і викличе найбільше підозр, але росіяни були готові ризикнути: що кращий стан тіари, то більше грошей можна за неї виручити.
Наприкінці ХІХ століття Європа переживала справжній сплеск цікавості до античної культури, тож музеї буквально полювали за кожним артефактом з Древньої Греції. Дільці спочатку звернулись до музею у Відні, але там тіарою не зацікавились. Не вразила вона й британських музейників. Нарешті торговці добрались до Лувру. Тіару оглянули десяток мистецтвознавців та археологів і ніхто не висловив сумнівів.
Читайте також: Як українська журналістка з Волині Софія Лоуб стала "Великою матір'ю Америки"
Оскільки коштовність була в ідеальному стані, торговці запросили карколомну суму у 200 тисяч франків. Довелося навіть брати дозвіл у парламенту на таку покупку, але французам аж надто хотілось втерти носа всій Європі. 1 квітня 1896 року Лувр гордо представив тіару з Ольвії, датовану ІІІ століттям до нашої ери, яку начебто мешканці міста подарували скіфському царю Сайтаферну.
Ейфорія тривала не довго. Німецький археолог, оглянувши тіару, твердо заявив: "Це підробка. Стиль переданий не точно та й богів вітру греки зображали по-іншому". Працівники Лувру тільки огризались, мовляв, чого чекати від німців, які просто заздрять.
Журналісти не давали скандалу затихнути, з'явився навіть ювелір, що приписав собі авторство тіари. Ці перепалки тривали 6 років, доки в Париж не приїхав знайомий того самого Ізраїля Рухомовського і з газет довідався про нове життя одеської тіари. Він одразу написав у редакцію і за деякий час Рухомовський прямував до Парижа підтвердити своє авторство.
Ізраїль Рухомовський – одеський ювелір
Він показав у Луврі свої ескізи, назвав книжки, за якими працював, але музейники до останнього не хотіли визнавати свою помилку. Лише коли одесит відтворив у золоті частину тіари, французи здалися.
Для Лувру це був великий удар по репутації, не кажучи вже про фінансові витрати. А от для Рухомовського цей скандал став путівкою в нове життя. Ювелір так і залишився в Парижі й відкрив свою майстерню.