Всі вони були невеликі й часто руйнувались. А тут йшлося про міст довжиною понад півтора кілометра. Патон переконав керівництво держави, що за зварювальними технологіями майбутнє. Реалізацію планів однак перервала Друга світова війна.
Відступаючи, радянське керівництво наказало знищити всі переправи через Дніпро. Інститут елекрозварювання евакуювали на Урал, де випускали найкращі танки війни – Т-34. Патон запропонував автоматизувати зварювання їхніх корпусів.
Повернувшись до звільненого Києва, винахідник узявся зводити міст, та для початку потрібно було зруйнувати старі опори. Для цього використали 5 000 трофейних презервативів.
До відкриття мосту Євген Патон не дожив 3 місяці. Першим по творінню батька довірили проїхатись його сину Борисові Патону, який продовжив розпочату справу. До речі, саме сину в кінці 90-х вдалось поєднати електрозварювання з медициною. Борис Патон запропонував не зшивати м'які тканини тіла, а буквально спаювати їх, аби уникнути появи рубця. Цим методом уже провели понад 80 тисяч операцій.